Гора
Божевільний
Я бачу як люди бояться бояться, що не залізуть на свою гору, бояться опинитися внизу, бояться розпочати усе знову. Вони ставлять собі вершину, а потім бачачи ці скелі все нище, нище опускають про вершину першу забувають. Самі себе тягнуть донизу не хочуть на гору лізти вони хочуть вже бути там і розслаблено присісти. Та чим усе це закінчиться всі ми знаємо фінал та досить вже, лізьте, трудіться не заводьте самі себе в обман.
2018-12-13 16:05:45
3
0
Інші вірші поета
Крик Як важко дивитись... Мертві... Наша калина
Інші поети
oo_WoW_oo
@oo_WoW_oo
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2466
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4987