Вогонь
Я давно вже у цьому світі блукаю в різні очі я дивився та не розумію, не знаю , як це так сталось чому саме від цих очей грівся... Якись вогонь там горів не такий він був яскравий, чистий, легкий себе я питав чому він є чарівний може, тому що він є не злий? Ще я помітив цей вогонь не пече не завдає болю , який сильно так колить він зігріє і теплом обійме про усе забудеш, ти в цю мить. Марно мені про це далі писати все ж таки не зможу усю красу передати і хай вважають :"Це брехня у казках таке лиш буває " так, можливо, та чомусь краса мене не покидає.
2018-11-05 15:40:26
5
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3597
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2651