Божевільний
Я божевільний... Я вперто іду до своєї мети навіть, якщо треба буде пливти проти течії. Я завжди бажаю людині :"Ще вище лети ", коли вона піднялась вище мене, не роблю дурниць - не тягну на низ, навіщо-це не є для неї відчуття приємне, навіщо їй завдавати той біль. Я намагаюсь йти шляхом цікавішим навіть, якщо він буде складнішим навіть, якщо і впаду я не раз цей шлях продовжу, моїй душі такий потрібен якраз. Я не мовчатиму, коли мені відрізатимуть крила, я гучно кричатиму, бо мої крила - моя сила! І нехай усі позбавляться від них я їх не віддам, для мене - це найбільший гріх, мені байдуже, що хочеться вам. Я не люблю те, що повинен був любити, не йду туди, куди мусив би іти, не говорю те, що мав би говорити "руйную, ламаю, трощу стереотипи." Я божевільний, цим пишаюся від дурних правил, законів я вільний, тут без змін - я постараюся.
2019-04-02 18:30:54
3
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1351
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1432