Божевільний
Я божевільний... Я вперто іду до своєї мети навіть, якщо треба буде пливти проти течії. Я завжди бажаю людині :"Ще вище лети ", коли вона піднялась вище мене, не роблю дурниць - не тягну на низ, навіщо-це не є для неї відчуття приємне, навіщо їй завдавати той біль. Я намагаюсь йти шляхом цікавішим навіть, якщо він буде складнішим навіть, якщо і впаду я не раз цей шлях продовжу, моїй душі такий потрібен якраз. Я не мовчатиму, коли мені відрізатимуть крила, я гучно кричатиму, бо мої крила - моя сила! І нехай усі позбавляться від них я їх не віддам, для мене - це найбільший гріх, мені байдуже, що хочеться вам. Я не люблю те, що повинен був любити, не йду туди, куди мусив би іти, не говорю те, що мав би говорити "руйную, ламаю, трощу стереотипи." Я божевільний, цим пишаюся від дурних правил, законів я вільний, тут без змін - я постараюся.
2019-04-02 18:30:54
3
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3254
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4744