Іноді буває засинаю...
Іноді буває засинаю серед світлого дня і навіть не зважаю: ще ніч прийде, ще спати не пора. Виникає дивне відчуття: ніби потемніло і від багаття теплота ніколи й не гріла. Неначе не доходили до тіла сонячні проміння, холод і темрява лише знаходили - лиш вони такі мали уміння. Та все ж таки я не заснув : ще тільки ранок, ще для того прийде час. Як можу себе простити, що забув для чого встаю так раз-у-раз.
2019-07-09 09:07:56
4
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3093
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5220