"Час згадати минуле" або "дурень"

Божевільний

Я тільки проснувся, ти вже поряд. Про все на світі забувся : від краплини до моря. Сонний тягнуся до неба : раптом ти полетиш. Ні, мені не треба на тебе дивитись здалека. Кожен день очі червоні від ревнивої люті - розірвати кожного готові, хто біля неї хоче бути. І ось я виріс, мужності набрався. Всі страхи в кулаку. До тебе підійшов, тебе дістався, "Танцюймо" - кажу... Наче стали ночі спокійні : ніщо не турбує. Усі двері закриті. "Ідеально буде" - хтось гарантує. Та прийшов той час, так званий "повернення додому". Ну як, не буде більше "нас"? Знову провал, знову фіаско? Знову... І я тобі пишу, пишу, пишу... Нову зустріч жду, жду, жду... Навіжений, божевільний... Дурний, банальний, наївний... Беру стрімко все псую, всі мости швиденько ламаю, на свою власну працю плюю... Дурень - знаю, дурень - знаю! "Друже, в тебе гарний смак..." "Щодня ти стаєш кращим і кращим... " Та вийшло саме так... Який ж я дурень-дурак...

2020-01-20 21:50:25

3

0

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

80

19

2043

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10920