Мене охопило відчуття...
Мене охопило відчуття, ніби я вже був тут, але мав інше життя інакше носив у світі ім'я, інакша була мелодія моя. І от мені цікаво, цікаво ким він був? Як жив тихо чи яскраво? Чи світ його зовсім вже забув. А, можливо, пам'ятає і пісні про нього співає, але я про це не знаю, бо не в тих книжках шукаю. Чи може, то був не він, а вона, яка людям крила дарувала під голос, якої забували, що таке війна, кого вона уже забрала... Або абсолютно все не так: вона була холодна, як зима і небезпечна, як той ще рак, усе життя провела сама. Думаю, думаю і розумію не здогадатись мені ким був я, ні... Не зможу, не зумію знайти своє минуле життя. Ай... Мабуть і не треба, буду в цьому житті тягнутись до неба, буду в цьому житті допомагати, добро творити, аби в майбутньому про мене могли люди легенди говорити. ... І ось я просинаюсь у новому тілі, із новим ім'ям і чую як батьки розмовляють про того, кого вже нема, але колись допоміг нам...
2019-04-15 21:07:03
3
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11841
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1108