Вулиці

Божевільний

Вулиця "Щаслива", по ній я радісно іду, на лиці усмішка грайлива, цікаво, які скарби по дорозі знайду. Та знову недовго я так йшов : наблизився сильний вітер змін. Охолола моя гаряча кров. За мене більша стала власна тінь. І ось я бачу : вже не та, вже нова вулиця моя. Не така, інакша - проста й пуста. "Тиха" - це її назва, це її ім'я. На цій вулиці людей не видно, усі, немов невидимі стали. Напевно, хоч як це не дивно, мої очі їх уже не сприймали. І йдучи по дорозі самотній за людьми поступово все далі зникало: і мета, і любов, і тепло... Усього для душі стало мало. Я не знаю, що так міцно тримало мене на тих безмежно важких ногах. Як так сталось, що життя існувало і не буде їжі для голодних комах. Та раптом несподівано помітив табличку з написом "вулиця" Нова "", здивований, що вхід відкритий, пішов дізнатись, що за вулиця така. Іду, іду і розумію : я бачу, я бачу, я людей бачу! Вмію, вмію, відчувати знову вмію! Можливо навіть краще - це я зауважу... Час пройшов... Я гуляю по вулиці "Щаслива", увесь від радостей сіяю. Скажу лиш : кожна вулиця мінлива.

2019-07-14 06:06:21

1

0

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

43

33

8990

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1406