Роман
Божевільний
Все життя - це роман, який створюєш ти і колись і зараз, і тут і там свій сюжет як завгодно крути. Лиш прошу пам'ятай : критиків не слухай. Ти себе спершу спитай, що вона, він написав... І подумай, добре так подумай, який твір це має бути, яка лінія сюжетна основна, а яку швидко можна і забути. Хто він, головний герой? Невдаха? Такий як всі? Чи особливий? Чи може він саме-саме той, хто змінить світ, хто і справді дивовижний. Це все вирішити мусиш ти сам : не вони, не я, не він, не вона. І диви, можливо, я визнаю, і скажу вже Вам : "Ця книга неймовірна! В мене слів нема".
2019-07-31 06:48:45
4
0
Інші вірші поета
Дівочі очі Моє покоління Котра година? Життя - це нічого...
Інші поети
Miyako-san
@Sakura_san_
Luu Herrera
@luuherrera77
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
101
16
3706
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10920