Дозволь запитати...
Божевільний
Дозволь мені тебе запитати, як жити, сидячи в одній лиш кімнаті, від перемог і поразок завжди тікати, немовби від вогню, що починає зсередини палати. Як то не боятись світ не впізнати, одного разу без поспіху прогулюючись. Як то чогось тільки ждати і ждати, навіть двері тому не будуючи. Розкажи-но, як то тягнутись до неба з руками, що направляють на землю, з постійними словами "мені цього не треба", зі страхом стикнутись у свою невидиму стелю. Ну скажи, скажи, скажи мені, чи відповіси - так чи ні? Бо тут я безсилий :нічого зробити не зумію, а в думках лиш одне: "Чому? Не розумію"...
2020-05-19 16:45:02
5
0
Інші вірші поета
Скажи, чому ти тут? Птах Ти ще Моя книга
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5690
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2464