Не боги
Ми не боги ми можемо померти десь далеко на війні не дійшовши до мети. Нам говорять різне про все наше рідне та чуємо лиш тоді коли піднімуть високо до гори. Ніхто не хоче слухати про те, що болить який поганий він може бути, коли душа горить. Безсмертним не можливо стати тому кожного смертю можна налякати усе віддадуть люди за те, щоб зайвий день прожити не знаючи чи зможуть щось змінити. Нам присвоєно помилятись і мати страх, чогось боятись правду оминати ми ж хочем якось виживати. Тому боги не люди вони не роблять всього того вони все знають :іти куди жити для кого і для чого. Вони знають ображатись -слабкість навіщо та біль, навіщо те горе краще над собою посміятись і менше буде сліз те море .
2018-12-01 22:06:50
6
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9689
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1992