Не можу осторонь стояти...
Божевільний
Не можу осторонь стояти, повинен бути в центрі подій, про світ я ж маю щось знати, я ніхто, якщо без дій. Сидіти й чекати поки новий день настане не для мене запам'ятайте -це вам моя душа каже. Байдуже, що всі роблять на всіх інших все одно, деякі собі серце колять, мені, що власного розуму не дано. Не важливо чи будуть сміятись, нарікати, без глузду вважати, я не такий і цим повинен пишатись, навіщо думати, що будуть люди казати.
2019-02-27 21:32:47
0
0
Інші вірші поета
Що сталось зі мною.. Я не хочу Дівочі очі "Час згадати минуле" або "дурень"
Інші поети
Luna
@Moon_Luna_
lunastra
@lunastra
Bad Trip
@B1Sod
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4515
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12000