Марафон
Я вирішив і розпочав бігти свій вічний марафон. Буду впертий - своє пробіжу, не зупинить жодна з перепон. Які би хмари наді мною не літали, яка би злива мене не чекала - усе втрачає сенс, усе стає марним, коли біжу я далі, як людина зухвала. І день за днем я швидше буду милі долати безперервно, можливо з часом і забуду когось, хто за мною біг даремно. Не боюсь, що може і покине супутник мене на повороті : в нього свій шлях, він не повинен заради мене робити супротив. А я бігтиму вічно : спинятись перед чимось наміру немаю. І лиш зупинка моя дасть дозвіл дійсно говорити вам, що я вже помираю.
2019-07-18 05:10:39
1
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3347
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4744