Мені надто лінь...
Божевільний
Мені надто лінь говорити про смерть. Мені надто лінь говорити про життя. Я сиджу в темряві, ніби той привид, що давно вже немає свого лиця. Я бачу безліч різних шляхів, а куди йти - ще не зрозумів : всі таки здаються довгі і складні, боюсь, до кінця дійду лише в сні. Боюсь, не побачу сонячного світла, тільки ноги свої дарма поламаю. І впаду, і лежатиму вічність, аж поки в паперах не заховають.
2020-12-11 09:01:32
4
0
Інші вірші поета
Іноді буває засинаю... Світло Як важко дивитись... Не наближайся...
Інші поети
Jenn
@Jenna_Jeanne
Sharanya Nadar
@AuthorSharanya
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16722
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13237