Не наближайся...

Божевільний

Не наближайся: я страшний, як звір, тебе покусаю - ти мені повір. Я не буду ідеальним, навіть не мрій, свої окуляри будь ласка промий. Що ти там чула - я не такий, не муч свою душу - я для неї надто важкий. Йди до інших, не думай про мене, не треба, не треба, не треба. І як би шляхи наші не переплітались, як би наші долі між собою не грались твоє серце не буду я брати, бо впевнений в моїх руках, на жаль, воно буде кричати.

2019-05-15 17:11:05

Інші вірші поета

Неіснуюча тварина Ліс Дівочі очі Погода

Інші поети

غُفران.

@imblue

найпухнастіший з котиків

@samiypuhliyizkotikov

EmmaGolfild

@EmmaGolfild

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

3249

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12000