Новела 3. З чистого листа...

- Я усе знаю...

Оксана стояла на порозі і дивилася у підлогу. Від сліз під її очима з'явилися мішки, очі стали темними, а шкіра - блідою, як полотно. Сашко не знайшов слів. Ця жінка, що стояла перед ним, зовсім не нагадувала ту Оксану, яку він знав. Новина про смерть її нареченого зробила її старішою на років двадцять. Юнакові навіть здалося, що на її обличчі з'явилися зморшки.

Смерть Гриші закарбувалася у їхніх серцях чорною міткою, яка пожирала зсередини їхні душі. З хвилину вони мовчали, не маючи змоги знайти потрібні слова, а потім Оксана повільно опустилася на землю, сіла на порозі і обняла коліна руками. Її душа хотіла плакати, але очі втомилися. Сліз більше не було. Вона виплакала їх ще вночі, коли тітка Ганна прийшла до них із жахливою звісткою. У чорній сукні, чорній хустині і з пустим поглядом. Її Гриші більше немає...

- Мама... Приходила? - ці слова Сашко силою витиснув з рота.

Будь-яке слово боляче різало йому горло. Оксана ствердно кивнула і поклала голову на коліна.

- Ти... Ти втратив брата... - насилу сказала дівчина. - Що я можу для тебе зробити? Я знаю... Знаю, як тобі погано. Я щодня молилася, аби ви обидва повернулися живі. Я... Рада, що... Що з тобою все добре...

- Краще б у мене стріляли! - з болем у серці вигукнув Сашко. - Чому він, а не я?!

Оксана різко піднялася на ноги.

- Не кажи так! Не смій і думати про таке! Доля дала тобі життя і ти маєш його берегти!

- Як?! Як я можу спокійно жити і радіти життю, коли... Коли він страждав в свої останні секунди?! Коли все, що він побачив востаннє, це смертоносна куля?! Як скажи мені?!

Обидва знову замовкли. З очей Сашка потекли сльози і він відвернувся. Знову мертва тиша, яка просто вбивала.

- Ми всі втратили людину, яку любили. - тремтячим голосом сказала Оксана. - Ти втратив брата, тітка Ганна і дядько Петро - сина, а я коханого хлопця. Але... Але нам потрібно продовжувати жити. Я думаю, що... Він не хотів би, щоб ми так за ним побивалися.

- Згоден... Мабуть... Так і є. Оксано, - він підняв на неї очі. - Я хочу почати все спочатку. Життя з чистого листа... Хай там як, але... Мама не може дивитися на мене, бо я нагадую їй Гришу, тому... Я піду геть... Я маю лише одне прохання...

- Ти його брат. Я зроблю все для тебе.

- Будь щаслива. Він би хотів, щоб ти була щаслива. Зроби як я.... Почни все спочатку. Гаразд?

Оксана мовчки підійшла до Сашка і стисла його в обіймах. Юнак повільно погладив її по спині.

- Ти мені обіцяєш?

- Так... Обіцяю... З чистого листа...