Грегор сидів на підлозі, а поруч з ним з радістю та енергійно грала його п’ятирічна донька. Вони обидва були захоплені грою, яка створювала магічний світ, де все було можливо. Вони грались старою лялькою, але в їхніх уявних світах вона була героїнею великої пригоди. Хірург змушував ляльку виконувати інші рухи та дії, здавалося, що вона має власну душу. Дитина сміялася і раділа кожному обертанні та подій у своїй грі. Вона піднімала ляльку у повітря, наче вона літала на уявних крилах, а потім вона знову засідала на килимку, граючи роль принцеси у її вигаданому королівстві.
Грегор слухав її сміх та радість з великою любов'ю у своєму серці. Він радів кожній митті, коли вони могли проводити час разом, забуваючи про всі проблеми та проблеми зовнішнього світу. У ці хвилини він був не тільки відомим кілером, а й батьком, який допомагав їй відкрити нові світи та фантазії. Кожен їх момент разом був заповнений теплом та безмежною радістю. Ця гра створювала зв'язок, який був неперевершеним. І, коли вони обидва сміялися та раділи, світ для Грегора навколо здавався яскравішим і кращим, ніж будь-коли.
Пізніше Грегор залишився на одинці за кухонним столом. Він випивав дороге віскі яке дуже любив дон Кеппо. Він робив ковтки тихо та спокійно. Він навіть дихав максимально тихенько. Пригадував своє минуле. Як за прозорими стінами морозильної камери розчленовував свою жертву, ніби художник, який творить свій шедевр з благородного мармуру. Його рухи були точними й впевненими, коли він відділяв кожний клаптик м'яса, наче розділяв лишнє від тіла. Кожен шепіт леза проникав у нічну тишу, розбиваючи її на тисячі дрібних фрагментів. Кров відбивалася на його обличчі, немов на полотні живописця, створюючи жахливо красивий портрет.
Потім, коли останній шматок був відділений від тіла, Грегор відкинув свої руки назад із задоволенням. Він стоїть там, окований місячним світлом, спостерігаючи свою роботу, як творець.
Під тихий гуркіт морозильної камери "Хірург" поклав кожен клаптик м'яса в глибину, де холод зберігав їх для вічності. Його серце було спокійним, його душа була насичена та покоїлася у своєму відданому таємному храмі смерті.
Виходить якось так. Найстрашніша постать мафіозної сім'ї вміла гратись із дитиною. Зі своєю дитиною. Ніколи, нікому у голову не приходило, чи має Грегор сім'ю. І звісно, що ніхто не знав про смерть його дружини яка важко хворіла. Поховав він її у 2012. Я скажу більше не всі знали, що його звали Грегор. Хірург. І тільки хірург.
Назва пішла від його способу утилізації ворогів сім'ї Кеппо. Багато політиків були на його столі. Навіть одного разу режисер та продюсери. Дон Кеппо мав вплив у всіх гілках суспільства. Фільми знімались про мафію, під прямим спостереженням Луки Кеппо. Навіть пісні писались ті, які потрібно йому. Він був наче другим президентом своєї країни. Другою стороною однієї монети.