Тіні старого солдата перетворюються на незрілі стрічки сплетеного досвіду. Його кроки, хоч і м'які, несуть за собою відбитки десятиліть служби, які віддзеркалювалися в кожному тихому наступі. Він несе на собі тінь тихого бою, де кожен шрам – це пам'ятка про вибухи та стрілянину.
Очі Теда, привчені до мерзенної темряви, допитливо обстежують ворсинки імперії Раввано, як бійцівський інстинкт, що віддзеркалюється в сірій масі нічного неба. Вітер ледь відчутний, неначе прихований союзник, що покликаний допомагати.
Тед, знаючи кожен крок наперед, навіть трав'яного ковзання, рухається, мов тінь, вигинаючись серед кущів та стін. Рука йому тримає старий, але вірний ніж, який давно вже поклав на себе печатку помсти.
Він мовчазно прокрадається далі, обираючи найбільший вдалий маршрут серед тіней, як ветеран, що вивчив кожен куток. Наче він вже тут бував. Досвід робить його майстром невидимих переходів.
Коли він знаходиться впритул до вілли Джузеппе Раввано. Світло ліхтаря на стіні сумлінно танцює на його обличчі, розкриваючи риси та наміри старого, на якому відбилася вся важкість життя. Він стоїть під деревами, а його погляд спрямований на вікно кабінету Джузеппе, як на останній фронт своєї місії.
У дзеркальному блиску ножа, починається відтворення сцени виключення життя. Старий, мов рись на тінь, летить серед тиші на охоронця, його рука виводить танець з німою зброєю прямо у шию живого організму.
Кожен охоронець опинився в безжалісних обіймів ветерана. Кров вирушає по їхньому одязі, а тіла їх сповзають на землю, мов листя, що кружляє серед осені. Розгублений світ залишає лише силуети. Їх освічував лише місяць. Наче він пишався, що став свідком цього танцю.
Старий у вечірньому світлі, продовжує свій нічний балет, знімаючи охоронців з гри, одного за одним. Його тіло і душа взаємодіють як легендарні мечі, розрізаючи темряву і залишаючи за собою лише мовчазний відголос тяжкої бурі помсти.
Вілла Джузеппе виступає мовчазним свідком величі та витонченості, але водночас, таємничого характеру його влади.
У великому вестибюлі, де пахощі екзотичних квітів змішуються з ароматами дерева і кави, стоїть витончений мебльований стіл з візерунками та скульптурами, які свідчать про багатство і смак Раввано.
Високі вікна, з яких відкриваються панорамні види, важкі тюлеві завіси та м'які килими, з яких можна відчути під ногами вишуканість. М'які ліжка та крісла, в темних кольорах, створюють атмосферу комфорту і розслаблення.
Вишукані книжки на дерев’яних полицях виглядають як скарби мудрості, а на столах розташовані шахи.
У кабінеті Джузеппе, місце його стратегічних зборів. Тед застав його біля каміна. Його ще дужче розізлив вигляд дона. Він сидів та грівся ніби все чудово.
- Лука, це ти?
Тед як скажений рись підстрибнув до нього та завдав ножового удару. Ніж пройшов наче у свіже масло. Тед на хвилину глянув чи бува, він не промахнувся. Все сталось дуже швидко. Він покинув територію так же майстерно. Перед цим прихопивши револьвера. На думку Теда, він був божественним.
На зоні відпочинку навколо басейну лежали охоронці які ділились кров'ю із водою. Комфортні білі лежаки, отримали червоний окрас. Квіткові композиції надають драми під місячним світлом.