Після розмови з офіцером поліції Тед спустився до свого підвалу та відкрив сейф паролем який ввів у повній темноті. Він дістав із чорного мішка для ювелірних виробів револьвер. Відкрив барабан згадав, що він без патронів. Він зарядив його та спустився у підвал підвалу як називала це Ненсі. У молодості Тед був впевнений, що війна прийде і до їхнього дому. Там дуже сильна шумоізоляція над якою він працював протягом двох років. Там на стелажах лежали ящики із консервами та водою яку він міняв кожних три місяці. Із шести заряджених патронів він здійснив п'ять.
Піднявшись на гору у його будинку через вікна все ще пробивалось світло то синє то червоне. Через задні двері його будинку відкривається вид на протилежну вулицю. Старий не спіш проходив від ліхтаря до ліхтаря. Обійшовши вулицю він знову бачив відблиски синьо червоних кольорів. Завдяки кущам та квітів які росли поблизу Смітів старий невпинно рухався до них. Тримаючи револьвер через білу серветку яку йому залишила Ненсі із номером телефону при знайомстві. Закинувши його до кущів притулив серветку до очей. Він вийшов на світло де були офіцери. Неподалік побачив знайоме обличчя. Молода дівчина яка досить емоційно розказувала про фургон. Тед наче привид появився позаду та почав кивати на кожному її слові. Та прижмурювався щоб приховати сльози. Пізніше Тед Робінсон бачив як із будинку вийшов розлючений шериф. Він деякий час курив та спостерігав.