Темна ніч. Навколо освітленого розкішного особняка вітер, ніби ледь відчутний подих смерті, розгойдував листя на деревах, які знаходилися поруч з будинком. Місяць, як свідок безодні трагедії, виглядав з тихих висот. Джузеппе, володар цього дому, спокійно сидів у своєму кабінеті. Сяйво камінного полум'я танцювало на його обличчі, надавши йому вигляд спокійного владаря свого маленького королівства. Але тінь, що плавала в його очах, розповідала про те, що йому відомо про невідоме, і час неминуче виведе його у те пекло яке йому наснилось.

У той самий момент, коли годинник в кабінеті пробив останній бій, до кімнати тихо увійшов персонаж у чорному костюмі. Він був як дим, що плаває серед спеки, та зовсім не залишав слідів свого приходу.

- Лука. Це ти? Він вже хотів розвернутись до гостя, але тієї ж хвилини, коли він відчув холодний стальний дотик, його серце припинило битися відразу ж, наче воно взагалі не мало права на такий привілей жити.

Смерть прийшла тихо, зі слідами кроку лисички, і йшла, як вона завжди робила – в мовчазній темряві. Обличчя Раввано відбивало те саме полум'я, але тепер це був вогонь його власного прощання з цим світом.

За спиною вбивці відчуття безмежної тиші згущувалося до невагомості. Джузеппе залишив позаду світ, що тепер вже не належав йому. Вікно відкрилося, впускаючи вітер, який сприймав себе свідком цієї драми. І, здається, навіть нічне місто пошепки говорило про неповторний дотик смерті, який тільки вона вміла дарувати. Так закінчилась кримінальна імперія Джузеппе Раввано. Бос. Людину яку боялись навіть вороги. Подейкують, що його вбили свої.

Місто, що завжди тремтіло перед володарем підпільного світу, зараз стояло в мовчанні перед фінальним актом, який визначав невідворотний кінець ери Раввано. Похмура хмара намітила свою присутність над вулицями, взутими у чорний від влади тіні, а освітлені вікна крамниць давно погасли в знак траурного супроводу.

На головній вулиці, огородженій відділеним від світу небезпесними чорними справами, стояв величний маєток, де колись рішуче звучала музика влади. Тепер же місце було заповнене лише поважним мовчанням і привидами минулого. Приїхали чорні автомобілі. Власники яких були люди із чорними душами. Усі віддавали шану та співчуття сім'ї Раввано. Лука Кеппо особисто приймав усіх та дякував за таку повагу до Дона Раввано.

Через міцні ворота пройшов траурний кортеж, в якому були зібрані всі родичі та найближчі союзники покійного боса. Чоловіки в чорних костюмах і жінки у чорних великих капелюхах супроводжували тугу і горе на своїх обличчях, а кроки їхні створювали симфонію тяжкості.

У храмі, де розсипалася відлунням молитва, каплі дощу розцвітали на чорних пальтах гостей, які тягнулися аж на вулицю. Але навіть небесний плач не змивав з облич печаль. Свічі тримали вогонь тепла в холодних руках, а величезний вінок з чорних троянд лежав попереду, наче симфонія останньої любові.

Покійний лежав в дерев'яному гробі, який сяяв лаком, наче презентація останньої величі. Руки схрещені на грудях, обличчя спокійно та виразно, неначе сама смерть знайшла йому спокій.

Останній акорд церемонії віддзеркалився в погляді тих, хто залишився. Під час прощання з босом, місто зазнало великої втрати, і його доля стала частиною великої невідомості. А коли величезна могила поглинула світло останнього променя, місто залишалося у замовклому очікуванні. Втрата влади, яка вже ніколи не повернеться.

Звісно люди були налякані. Адже вони не знали, що чекати дальше. Адже Джузеппе все-таки тримав усе у кулаці. Тому більшість людей віддала б перевагу дону Раввано ніж невідомому.

Лука стояв та думав про сон який йому розповідав Джузеппе. Невже він дійсно зараз там. Після вбивства Раввано було помічено пропажу із його кабінета. Його подарунок від брата Гаррі. Легендарний револьвер "Слонова кістка". Про це знало тільки вузьке коло сім'ї.

Також не розголошувалося і те, що у день вбивства було майстерно вбито шістьох солдатів. Автомобілі були не дієздатними. Зіпсовані гальма та пробиті колеса гострим лезо. Отруєно двох собак. Сім'я Раввано не хотіла визнавати на все місто, що їх так майстерно обвели навкруг пальця.