Приглушене світло від світильників лоскотало поверхню масивного столу. Чоловік, одягнутий в обшарпану камуфляжну куртку, сидів зосереджено, розгорнувши перед собою невеликий столик зі зброєю. Він ретельно розібрав свій пістолет, вивільняючи кожну деталь від зайвого бруду та пилу.

Пальці чоловіка рухалися з вправністю художника, ретельно очищаючи кожну складову зброї. Його увага була вцілілому поглиблена в процес, але раз у раз він підводив погляд, чуючи ритми хіп-хопу, що виходили зі старої стереосистеми у кутку кімнати.

Ритми американського хіп-хопу звучали ніби віддалені відгуки з вулиць міста, спонукаючи чоловіка зануритися ще глибше у світ своїх думок. Він слухався кожного біту, мов завертався у вирій звуків. Так, серед глухого клекоту пістолета і ліричних рим хіп-хопу, чоловік знайшов свій спокій і зосередженість, занурившись у процес чищення зброї, що відображав його сприйняття світу і його власні ритми життя.

- Ян. Ти тут?

З коридору було чутно голос. Двері відчинились і на порозі стояв ввесь у чорному чоловік. Вони дивились один на одного та усміхались. Ян почав сміятись у голос.

- Ти брудний сучий сину. 

- Ти гадав, що я блефував. Жартома відповів Гаррі.

- Вона жива? Чи ти її замордував своїм коханням.

- Вона в захваті. 

- Ти собі лестиш. Відповів Ян складаючи пістолета.

- Здається я закохався. Продовжував Гаррі блукаючи кімнатою в такт хіп-хопу який лунає із колонок.

- Тебе не було цілих шість днів. Ти вирішив стати порядним громадянином?

- Я хотів тобі зателефонувати. Але ж ти знаєш. Я був зайнятим.

Вони перекинулись поглядами та засміялись. Ян поклав з обережністю пістолет та приступив до наступного. Все він робив майстерно. Наче він їхній творець.

- Ця справа буде тільки початком. Ми дійшли далеко, але наші можливості не обмежуються лише цим. Ми можемо мати більше, більше, ніж ми коли-небудь уявляли. Голос Яна змінився. Він став грубшим та повільним.

Він розповів про багатство, яке можна отримати, якщо триматися разом і продовжувати працювати як команда. Він описав розкіш, які можуть стати їхніми. Кожне слово Шалеваскі проникало в серце Гаррі, підкріплюючи його віру в майбутнє і мотивацію досягти більшого. Він слухав його з захопленням, відчуваючи, як бажання досягти успіху прокидається в його душі. І коли він закінчив свою промову, Гаррі із рішучістю в очах, готовий до наступного великого кроку у своєму житті.

- Ти просто прослідкуй за ними кілька днів. А я зроблю все інше.

- Це надто просто для мене. Заскреготів Гаррі.

- Ти собі лестиш. Усміхнувся Ян.

- Ян!

- Я скажу тобі більше. Він глянув йому у вічі та мовчав кілька секунд. - Ти будеш там не один.

- Ти про що?

- Там буде вештатися макаронник від Кеппо.

Гаррі опустив очі на підлогу. Потім у вікно. Пізніше на стереосистему яка досі гриміла Хіп-хопом. Він сів за стіл та налив собі у склянку дешевого червоного вина.

- Кому він доручить цю справу?

- Я поки не знаю. Гадаю, що Капетті візьметься.

- Буду. Не впевнено промовив Гаррі.

- Будеш, будеш. Додав Ян.

МИНУЛО ДВА ДНІ

Гаррі сидить за кермом з напруженим виразом обличчя. Його темні очі націлені у вікно будинку, а руки бігають по керму наче керують автомобілем. Він одягнутий у чорний плащ, який додає йому загадковості. Кожен його рух видає нахабність.

Він переводить погляд з одного вікна до іншого. За останні два дні він вивчив життя Смітів. Вони жили по розкладу. Все було розписано. Сніданки. Робота. Вечеря. Наче все як у всіх. Але Гаррі б посперечався. Він помітив як Вільям багато часу проводить у гаражі. На скільки йому відомо цей "Слимак" далеко не механік.

Того вечора дивно поводився і Лео Капетті. Він почув як гримнуло дверми. Згодом із-за дерев появився він. Мчав наче ракета до свого жовтого мустанга. Знервований. Навіть розлючений. Ревіння автомобіля та свист коліс змусила навіть Вільяма вийняти голову із гаража.

Стукіт у бокове водійське вікно. Гаррі здригнувся та почав відкривати вікно. Це був один із банди Шала. Дрібний наркоман. У якого було завдання розповсюджувати марихуану.

- Чого тобі?

- Ян просив передати, щоб ти припинив. 

Гаррі покинув вулицю Смітів не відразу. Він ще деякий час дивився на гараж. Глянув на будинок звідки вибіг макаронник. Його здивувало, що така персона як Капетті робить у цього старого пердуна. Згодом він завів двигун та поїхав до свого новоспеченого кохання.