1992. Лютий. Ласкаво Просимо
Одного дня до міста прилетів архітектор із пристрасним поглядом на життя. Він приніс із собою відчуття естетики та непересічний смак. Саме ці якості й подобались Дону у цьому чоловіку. Цей архітектор прилетів як тільки його попросив Лука. Для створення не що-небудь звичайне, а щось, що стане легендарним. Він вибрав затишне місце біля озера та розпочав будівництво бару, який хотів назвати "Мертвий бик ". Так назва так собі.
Друзі та соратники із подивом запитували. -Чому? Чому мертвий?. Лука Кеппо відсахувався рукою та щось бурмотів собі під носа. Або жартома відповідав - Тобто слово "Бик" вас влаштовує. Ходила легенда, що назва йшла із дитинства Дона. Змінити назву його таки переконали, але про це пізніше.
Зовні бар вражав своєю екзотичною архітектурою та величністю чорних фламінго, які витягували шиї вгору, ніби викликаючи приголомшення серед перехожих. Усередині ж бар перетворився на місце, де зустрічались мистецтво та елегантність. Вечорами в "Чорному Фламінго" лунав живий джаз, а на барі витримано виливалися віскі та коктейлі, які тішили смаком навіть еліту міста. Мер та прокурор, особливо прокурор, про це згодом. А також зелена дітвора депутатів, які думали, що у свої 23 зловили Бога за ноги.
Люди стали сходитися сюди, навіть з інших міст, в пошуках неповторного досвіду та атмосфери. З кожним новим днем бар завойовував все більше поціновувачів, і не лише через свою архітектуру чи елітні напої.
Чорний Фламінго став своєрідним символом свободи, таємничості та невичерпної життєрадості. Більшість людей знали про містера Кеппо. Деякі знали чим він займається і боялись його понад усе. Скажу, що були такі які й поняття не мали хто такий Дон Кеппо. Заздрю їм.
Так закрутилася історія про той день, коли в маленькому містечку з'явився бар, який перетворився на культове місце, де кожен знаходив щось власне, особливе та одно час небезпечне.
Друзі та соратники із подивом запитували. -Чому? Чому мертвий?. Лука Кеппо відсахувався рукою та щось бурмотів собі під носа. Або жартома відповідав - Тобто слово "Бик" вас влаштовує. Ходила легенда, що назва йшла із дитинства Дона. Змінити назву його таки переконали, але про це пізніше.
Зовні бар вражав своєю екзотичною архітектурою та величністю чорних фламінго, які витягували шиї вгору, ніби викликаючи приголомшення серед перехожих. Усередині ж бар перетворився на місце, де зустрічались мистецтво та елегантність. Вечорами в "Чорному Фламінго" лунав живий джаз, а на барі витримано виливалися віскі та коктейлі, які тішили смаком навіть еліту міста. Мер та прокурор, особливо прокурор, про це згодом. А також зелена дітвора депутатів, які думали, що у свої 23 зловили Бога за ноги.
Люди стали сходитися сюди, навіть з інших міст, в пошуках неповторного досвіду та атмосфери. З кожним новим днем бар завойовував все більше поціновувачів, і не лише через свою архітектуру чи елітні напої.
Чорний Фламінго став своєрідним символом свободи, таємничості та невичерпної життєрадості. Більшість людей знали про містера Кеппо. Деякі знали чим він займається і боялись його понад усе. Скажу, що були такі які й поняття не мали хто такий Дон Кеппо. Заздрю їм.
Так закрутилася історія про той день, коли в маленькому містечку з'явився бар, який перетворився на культове місце, де кожен знаходив щось власне, особливе та одно час небезпечне.
Коментарі