Під місячним світлом, яке світило з вікна, група чоловіків стояла навколо столу, серед них був готовий вступити в ряди сім'ї Кеппо. Вони знали, що це не просто акт формальності, але священний ритуал, що змінить його життя назавжди. Очі Бронзіно, які віддзеркалювали вогні від свічок, були наповнені рішучістю й готовністю. Це був момент, який він чекав, момент, коли він ставав частиною чогось більшого, ніж він міг уявити. Дон Кеппо, з довгою історією і великою повагою, стояв перед ним. Він виглядав мов асоціація влади та авторитету.
- Сьогодні ти стаєш одним із нас. Промовив він.
Піднявши руку, Лука ніжно доторкнувся до плеча Бронзіно, який стояв перед ним.
- Ти обіцяєш віддати своє життя, заради своєї сім'ї? Чи обіцяєш захищати й служити їй у всьому. Звучали слова, які вбирали в себе весь важливий зміст цього моменту.
- Я обіцяю. Промовив він з впевненістю.
Лука Кеппо поклав йому у руку маленьку ікону з Дівою Марією. На іншій руці Лука Кеппо зробив різкий надріз долоні. З якої впало кілька крапель крові на ікону. Лео у цей час торкнувся Діви Марії маленьким полум'ям. Вона палала синім та червоним кольорами.
- Якщо я зраджу свою сім'ю. Хай згорить моя грішна душа у вогні. Як ця свята ікона. Повтори.
- Якщо я зраджу свою сім'ю. Хай згорить моя грішна душа у вогні. Як ця свята ікона. Бронзіно стояв твердо як ніколи в житті.
- Від сьогодні ми твоя нова сім'я. Ми обрані. Ввесь світ неважливий. Кожен у цій сім'ї тепер буде означати для тебе більше ніж твоя рідня. Під місячним світлом, Бронзіно був посвячений у сім'ю мафії, стаючи її частиною і приймаючи на себе всю відповідальність і обов'язок. Він був вдячним за цей момент дону Кеппо, що саме він став вирішальним у його долі.
Пізніше повітря було сповнене запахом сигар та ароматом медового віскі. Величезна зала, що здавалася затишною, була наповнена димом і темними тінями, які плуталися серед променів місяця, що проникали крізь вікна. Бронзіно, підкреслюючи свою повагу і підкорення, ступив дона Кеппо. Його кроки були впевнені, а погляд - виразно виражав повагу і шану до цього чоловіка, яка володіла великою владою. Зупинившись перед ним, він ледь схилився, взявши його руку до своїх уст. Легко торкнувшись. Температура повітря здавалася підвищеною, серце билось швидше, а кожен момент ставав більш значущим.
Бронзіно відчував важливість цього жесту, відображення його відданості та послуху перед ним. І коли його уста торкнулися руки дона, він відчував, як його серце тремтить. Цей простий акт став виявом поваги, яка пройшла крізь віки, і символізував його вірність і відданість сім'ї. Цієї миті Бронзіно почував себе не просто членом сім'ї, але і частиною чогось більшого, що завжди залишатиметься в його серці та душі.
Через деякий час у коридорі де Лео викурював сигару та розглядав вишукані картини, які висіли на стінах вілли дона Кеппо. Він вдивлявся у кожний мазок художника. Намагався розгледіти щось нове.
- Мені знадобилось вісім років.
- А дванадцять не хочеш? Обурливо промовив другий.
Лео їх почув. Або вони хотіли, що б він їх почув. Він розумів їхнє обурення та все, що робить Кеппо останнім часом. Адже Бронзіно знадобилось лише два роки для вступу у сім'ю. Навіть для Лео це сталось через чотири роки.