Взуття Лео тихо шурхало коридором, неначе це був шепіт лінивого вітру. Лео полюбляв носити ознаки, які вказували на його справжній статус чи мету. В його вигляді завжди було щось, що відразу давало зрозуміти - це не турист, це місцевий житель, і хтось, хто знає свою мету.
Лео мав і свої власні причини для того, щоб рухатись на цьому шляху. Він пригадав як зустрівся із доном вдруге. Його серце було рівномірним, але в думках була напруга.
З тіні виглядали темні фігури, які закріплено слідкували за ним. Лео відчував це, але не звертав на це увагу. Його чекав дон. Його другий батько. Його Хрещений батько.
Сонце, пробиваючись крізь жалюзі, дарувало Лео тінь, яка залишилася за ним. Він продовжував свій шлях до кабінету.
Лука сидів за великим дерев'яним столом у своєму розкішному кабінеті. Його довгі пальці грали зі склянкою високоякісного віскі, а вираз обличчя був таким, ніби він завжди знаходився на кроку від рішення чогось важливого.
- Тобі вже відомо, що відбувається на політичній арені, Лео?
Лео, радник, сидів напроти, тримаючи в руках сигару і поглиблено дивився у вогонь каміна.
- Так, політика - це завжди танець на вульгарних ковзанах, - відповів Лео. Все вирішується інтригами, обіцянками та тим, як добре ти танцюєш на лезі ножа. Я тільки но починаю. Дайте мені час. Дон нахилив голову в знак згоди, пишаючись дивлячись на Лео.
- Ми не можемо залишитись осторонь від цієї гри. Рано чи пізно ми б до цього прийшли. Політика стає важливою частиною нашого бізнесу, а значить і нашого життя. Лео похитав головою і сказав: - Ми повинні тримати в руках усі ниточки.
Обличчя Луки освітлювалося зловтішною усмішкою, і вони обидва розпочали обговорення стратегій та планів, які дозволяють їм тримати руку на пульсі політичного світу, де вони також хотіли були гравцями.
- Ти маєш знайти собі хорошого радника. Свого особистого радника. Промовив дон.
- Це велика честь отримати ваше благословення.
- Припини. Захихотів Лука.
- Я займусь цим питанням.
Лео вийшовши до гаража перед ним відкрились двері автомобіля. Водій смирно стояв та чекав. Він роздивився приміщення у яке вміщувалось вісім автомобілів.
- Де малий Біллі?
- Він на обслуговуванні авто дона Кеппо сер. Відповів чоловік біля дверей.