Вірші
Печаль
Якщо серед хмар є твій знак
Ти подай його, кинь чи відправ голубами
Подзвони, напиши, нагадай
Чи віддай його так за дарма
Через тисячу років я знов загадаю
Щоб не гаснув вогонь і зникала печаль
4
0
240
Де любов
Серед сорому між нами були обіцянки
Ми ломали
Місцями будували з останків
Ми кричали на себе
Не вірили в Бога
Нам можливо постелена спільна дорого
За полями за морем за яром
Гора
Де любов ще жива
Треба знати слова
7
0
304
Ми сильні всі
А може не буде ями
А може не буде стіни
Покликати її губами
І спробувати берегти
Прийняти всі складки на тілі
Прийняти цей колір очей
Ми сильні всі
Та на ділі
Соромимося звичайних речей
1
0
407
Мене він вб'є
Почну з кінця
Чорнил не пожалію
Пишу що бачу
Говорю як вмію
Без сенсу може
Може невпопад
Топчу словами
Як городи град
Без мене світ залишиться як є
Залишившись таким
Мене він вб'є
5
0
294
Лиш я і ти
Ми з тобою від Бога до Бога
Все снуємо від свого порогу
Не знайдемо ні правди ні кривди ми
Хтось посіяв
Хтось з'їв все насіння те
Ми з тобою без страху
Без рОдини
Ми з тобою без права
Лиш я і ти
9
0
359
Без назви
Почало сходити сонце
Ніби після дощу
Ніби ніч вела за собою ранок
Ніби я залишалась потрібною
Навіть коли ти мене прогнав
І повір
Бог любить тебе
Він любитиме тебе навіть якщо ти думатимеш інакше
Вірь
4
0
438
Чекаємо любов
Фотографії розкидані і спогади
Світ невпинно чинить правосуддя
А життя дає нові нам тяготи
Без минулого майбутнього відлуння
Ми скоріш чекаємо на Господа
Ми то каємось
То гнівно кричимо
Просто ми на гойдалках гойдаємось
Просто ми чекаємо любов
2
0
383
На жаль
Ми ніколи не будемо щасливими
Совість нас береже
Хочемо бути красивими
І в ногу з часом ідем
Спішимо стати сильними вільними
Та плачемо мамі в плече
Будуємо будинки з товстими стінами
Щоб в них приховати печаль
Женемось за незалежною країною
Не помачаємо людей на жаль
3
0
393
Чекав
Короткі розмови під дзвін тарілок
Кава ранкова
Гаряча
Шепіт на вухо новеньких пліток
Гомін з дитячим плачем
Все як щоранку
Все як завжди
Все як за звичкою наче
Ти знов подумав
А може піти
І далі чекав терпляче
4
0
247
Порода
Серед висоток та натягнутих дротів
Шукаєш сенс програму повороту
У тебе з ним напевно просто се*с
А він пускає слину з рота
Серед обмеження у швидкості Wi-Fi
Ти помічаєш тіло
Та не вроду
Так хочеться вже впасти під трамвай
Не зберегти людську породу
3
0
326
Я брешу
Ти віриш мені
Я брешу
Ти плачеш мені
Я 《лапшу》
Ти кажеш що ніби робота
Зізнаюся я була проти
І тільки наладилось в нас
Тебе хтось позве на 《пивас》
3
0
299
Нове
Я намагалась писати нове
Та його писали без мене
Я намагалась забути тебе
Але це та ще проблема
Я любила пісок і вино
Дивилась частенько 《мило》
Можливо нас не було
Можливо я й не любила
5
0
268
Сесія
У мене напевно ремінісценція
Я наближаюсь до сорока за Цельсієм
Ти кажеш що у тебе депресія
Друже депресія це літня сесія
4
1
423
Ізоляція
І в цій ізоляції клятій
Ми разом з тобою розп'яті
І з нас кожен п'ятий
Для когось десятий
2
0
373
Чаю
Ми з тобою знов випили чаю
Я люблю тебе
Ніби літаю
Але знову від тебе тікаю
Ми сьогодні не випили чаю
Я чекаю
На тебе чекаю
Я кохаю
Безмежно кохаю
4
0
408
Порада
Холерикам краще пройти повз
Сангвінікам сісти поруч
Флегматикам бути тихими
Провели паралелі
Не вірно
Можливо ти просто вигадав своє 《вірно》
Можливо його не існує
Можливо десь в іншій галактиці хтось був тобою а ти був кимось
Можливо це неможливо
Тому можеш сміливо ризикувати сьогодні
Не боятись тафтології
Та використовувати кліше
Реагувати не на сторіси а на вчинки
Вперед❤
2
0
327
Важливо
Сьогодні знову буду без знаків
Сьогодні знову буду невпопад
Сьогодні поділю між нами і між вами те
Що закуталось в екранах телехмар
Бо між людьми мережі пролягають
І в кожну з них з нас кожен потрапляв
З екранів нас упевнено лякають
А я це знав
Ще в книжці прочитав
Та справді не важлива нам погода
Чи в Telegram-і ти чи чатишся в Watsup
Важливо що людьська твоя порода
Важливо що б ти це не забував
5
0
385
Сухі розмови
Під знаком щастя
Ллється не любов
Пила вино
На смак було як кров
Не жовч в мені
А глузд здоровий
За браком слів
Стоять сухі розмови
5
0
448
Ми не самі
Солодкий сон снує через віконну призму ночі
Я ніби хочу
Ніби закриваю очі
Лечу в оточенні оточення оточеннь
Чекаю ночі
Знов чекаю ночі
За рогом вогником сміються ліхтарі
Ми не самі
Ми не самі на цій Землі
4
0
478
Мрію
Так шкода, що з ним дні минають хвилинно
Так шкода, що щастя таке швидкоплинне
Так шкода, що вірші мої примітивні
Минають секунди, хвилини, години
А я все ще мрію
Інакше не вмію
6
0
384
Я думаю
Я думаю
Ти пам'ятаєш це так чітко як і я
Поки ти там
Мені сьогодні снилося твоє ім'я
Я думаю
Ти знаєш таємниця між двома
Поки ти там
Я тут сама
3
0
244
Переливання
Можливості не завжди дорівнюють бажанням
Жага щастя
Сподіванням
Добро закінчується в більшості стражданням
Не випити таблетку від безжалля
Подарувати квіти
Не питання
Піду зроблю минулого переливання
5
0
455
Щось
А разом не треба думати про моменти
Не піддаватися сентиментам
Не цікавитись тим що студенти
І не нити що не удвох
Разом можна в ліжку лежати
Любовні пазли складати
Можна час не підганяти
Не чекати
Не доганяти
Але поки окремо долі
Але поки усе поволі
Все тече з океана в річку
Я не любила географічку
Але потім усе інакше
Потім все їхнє стане наше
І ніхто уже нам не скаже
Що ми раптом не так живем
4
0
362
Дякую за тебе
Як не думати про тебе?
Як прогнати ці думки з моєї і без того недолугої голови?
Як перестати уявляти нас?
Розірвати все?!
Можна...
Але...
Навіщо?
Поки живеш - живи
Поки дихаєш - дихай
Поки кохаєш - кохай
Я не дякую вечірньому сонцю...
За день... за втому...
Я дякую тому, хто втілив тебе
І однозначно я дякую Богу!
4
0
349
Собою.
Будь справжнім
Щасливим
Похмурим
Вразливим
Собою
Жайворонком чи совою
Будь самим
Для того кого кохаєш
Ти знаєш
Ти сам все це знаєш
4
0
416
Мій простір
Зрештою усі ми залежні
Від власного темного простору
Власне як бути відвертою
Простору хочеться повного
Хочеться повного
Медом налитого
З травами
Перемішую
Та у мішку із крикливого лементу
Тільки вузького залишили
Добре візьму собі того
Що ширшенький
Того що горем обтяжений
Я замочу його
Добренько вичищу
І пофарбую уявою
Сонцем наллю
Причеплю пелюстки
Медом наллю
І наливкою
Ну і нехай що не буде куди
Взяти багатства і придане
Добре мені у вузенькому просторі
Чистому
Незрадливому
Там заховатися можна гарному й некрасивому
Можна лахміття накласти туди
Геть вас ніхто не насварить
Можна покласти при вході гілки раптом багаття розпалим
Можна тягати туди що де є
Все що лежить під ногами
Простір вузенький
та він все жує
Все проковтне й переварить
2
0
357
Від тебе
Не дивись солоними очима
Крізь любов,
Що ллється в цей екран...
Зупинись, я хочу відпочити.
Тікай!
Не ходи за мною слідом ночі,
Не питай, що їла.... що пИла,
Я від тебе заховаю очі...
Не шукай мене!
Не знай...
4
0
454
Єдиним
Чомусь кожен з нас особливий...
Чомусь кожен з нас не такий...
Кожен сам у себе єдиний...
Кожен сам у себе один.
Прийде час, коли треба змінити,
Згини тіла та маски обличчь...
Ти залишишся з кимось єдиним?
Чи ти станеш з ним плІч о плІч?
5
0
214
Тепер
І тепер я не зможу забути...
Тепер я не зможу згубити...
Як мені все це ковтнути?!
Чим це все краще запити?!
Можеш мені хоча б руку?
Можеш мені хоча б іноді...
Легше було б тоді жити...
Легше тепер лише дихати.
1
0
405
Не напишу
Я ніколи більше не писатиму тобі віршів...
Не буду. Не хочу. Не змусиш.
Навіть якщо буду на ниточці від смерті. Не напишу.
Ти зник. Без тебе повітря стало важче, але таке легке.
І мої гіпотези були правдиві.
Якщо вигнати тебе з думок, ти зашиєшся в серці намертво.
1
0
525
Проза
Я не знаю чим зараз "хворіють" люди.
Я ніколи не задумувалась про тренди чи копіювання чужих звичок. Ніколи не гуляла зимою в кедах. Ніколи не стріляла по горобцях з рогатки. .
Та я завжди знала, що обирати це наша людська суть. Знала, що вибір кожного з нас, такий самий важливий, як і сніданок.
Куріння- вбиває. Алкоголь- труїть. Наркотики?
Зробивши свій "правильний" вибір ми вбиваємо та труїмо сотні людей.
Тож. Оберемо те, що труїть чи те, що вбиває відразу?
3
0
479
Не дзвониш
Можеш коли сумно,
Писати мені,
Коли весело буде, дзвони!
Ти дзвони коли сонце ще є,
І як місяць землю обійме.
Ти дзвони як не спиться...
Я також не сплю...
Я чекаю коли ти подзвониш...
Та на плитці холодній лежить телефон...
Він не дзвонить...
Мовчання.
Ні слова.
1
0
399
Яка?
І не важливо чи друг, ти мій,
Чи ворог,
Чи я дійду чи перетвОрюсь в порох, якщо мій Світ- це ти...
То я твоя планета,
Без болю в грудях шум, я п*ята, шоста, третя?
4
0
467
Будь
Полюби свою самотність,
Полюби любити світ,
Через купку ідіотів,
Не ламай життєвий зліт.
Будь тим самим, а не клоном,
Будь водою- не вогнем...
Адже мить живе законом,
Не підштовхує тебе.
4
0
596
Ненавиджу
І весь біль був приємним. І побої здавалися ніжними доторками. Злітаючи вгору, ми знову падали вниз головою. Ми воювали без зброї.
Мій герой. Але. Нічого сильнішого ненависті не існує, так пишуть в книгах. І якщо так, то тебе я ненавиджу більше за всіх.
І всі рядки, що раніше лягали про любов, нехай стають ненависними.
***
Нехай минають дні і ночі,
Нехай цвіте, і в*яне квітка- кров...
«Тебе ненавиджу», кажу відверто в очі,
І ці слова сильніші за любов.
4
0
477
Дощ
Цей вид з вікна,
Йде дощ,
Туман, мов дим на склі малює «Мону Лізу».
Цей дощ як сон,
Я також покладу його в валізу.
Туман, як смог сповив померлі душі...
Із цегли, кров,
Її ніщо не зрушить.
5
0
558
Проза
Варто подумати про те, що заважає нам досягнути нашої цілі.
Варто поглянути в глибини власного світу.
Не розглядаючи власних помилок та перемог ми ніколи не досягнемо життєвого успіху.
4
0
400
Тікаю
Я завжди пишу про любов, я ніколи не стану писати, як ночами я плачу,
і знов, я сльозами не прОшу вмивати.
Доторкнись, не відходь, зачекай, ти не можеш забути почате.
І як тільки поламані ребра, всі відразу почнуть заживати,
Ти відчуєш гарячу любов,
Перестанеш мене забувати.
«Все закінчено.»
Фраза найкраща.
І порад не давайте мені,
Все позаду, все що найважче,
Зупинилося, ніби в мені...
***
Я тікаю, бо все ще боюся,
Що зламаю усе до кінця,
Я боюсь, що на тебе наткнуся...
Що закінчусь, без тебе, до дна.
Та між нами порвались резинки, що збирали, впускали в пітьму.
Я тікаю, в озонову дірку,
Я тікають,
Та все ще люблю...
5
0
413
Ламати
І сьогодні, і завтра- завжди.
Я із залишків буду збирати,
Із уламків складати шматки.
Не тікати - ламати, ламати, ламати!
5
0
408
Моєму
Чим пахне мій коханий чоловік?
Чому я так шалено його хочу?
Я з ним своя,
Я буду з ним повік,
Мені б лиш чути його запах серед ночі,
Він пахне сном, солодкістю і потом,
Дурман-трава цей запах, на всі сто.
Він сам тихенько закриває мені очі, і я не знаю хто є хто.
Мені б цей запах в баночку, на шию, щоб був зімною поруч, назавжди.
Я як тебе, нікого не любила, ну а до тебе в мене був...
Лиш ти один.
6
0
473
Про державу
І вам самим не смішно через це?
Ви справді досі вірите в
« державу»?
Їм геть не соромно брехати нам в лице, а ми повинні всі терпіти чвари!
Ми разом- хтось!
Самі- ні граму честі.
Ми як товар,
Але пропавший безвісті.
Я кажу стоп!
Не вірю в яд-слова.
Я ще не зовсім овоч- я жива!
3
0
378
Я ніколи
Я не любила.
Я ніколи не жила щасливо.
Я між рядами рифми загубила,
З тобою не була щаслива,
Я не любила,
Просто, не любила,
Я жевріла, пекла, боліла.
Я вся до тла з тобою в щент перегоріла.
Але ніколи, я ніколи не любила.
Ось так все вбила,
Я сама все вбила,
Була коханою, сама не полюбила.
А ти...
Моя людина...
Тебе...
Я...
Не любила.
Сама все вбила.
P.S. Не будьте без любові, не терзайте себе, котики(
4
0
342
Без назви
***
Мені соромно знати цей натовп «приматів»
І лиш дякую Богу, за все, що живе,
За все, що живе, і не хоче вмирати.
1
0
248
Не треба
Я зброєю стану в потрібних руках,
І кулі свистітимуть над головами .
Коли, мов ножем, я пронизую страх.
***
Ми маєм, що маєм, без жалю в очах
Повірили- біль,
Не повірили- жах.
***
І вітер в полоні зухвалих емоцій.
Я вже говорила про бій на ножах,
Колись ти теж будеш на нашому боці.
***
І де той термометер крові і болю?
Де взяти пігулку без присмаку сліз?
***
Життя, сміючись, називаємо «грою».
А сенс розуміємо тільки «колись».
3
1
498
На гіднім моменті
На гіднім моменті обірвалось життя, огидною стала сама собі я,
І вітер шепоче невміло слова,
Загинула вчора, але ще жива.
На аркуші чорним будую слова,
Мене тут немає,
Лишилась пітьма.
Шестірку з колоди,
На пару словА.
Була ніби вчора,
Вбивала сповна.
І знову король,
В руках дама одна,
На бочку з вином поставила я, і випити келих це правда моя .
На гіднім моменті життя....
4
0
448
Роман
Я написала роман,
Без міри спотворення,
Він горить тут і там,
Усі задоволені.
Він горить, він мій храм,
Де я досі нескорена.
Дописала роман,
Де обоє, де створені
Він горить тут і там,
Ми мовчим- не говоримо.
3
0
458
Не мерзну
Я аркуш відірву,
Це був блокнот.
Я побудуй дім.
Будую з цегли.
І я лечу,
Хача і не пілот.
І не літак,
А лід,
І я на нім не мерзну...
4
0
453
Не слід
Мене немає на підлозі в хаті, я не чекаю дотику твого,
І ми всі думаємо, що ми чогось варті,
Коли самі в собі не стоїмо,
Гірчинкою розплавилася правда,
Ми похапцем пакуєм черепки,
І якщо з себе вийти я не варта,
Мене не слід за руку волокти.
7
0
381
Більше не...
Нехай відчай не змушує тебе падати вниз,
Сильним будь,
Назад повернись...
Не сумуй за минулим.
Продовжуй, роби,
Хочеш бути щасливим?
Не знижуй ціни.
Так, жити важко...
Та ти пам*ятай...
«Як програєш ти більше не вступай...»
4
0
446
Не люблю
...від чужорідності ілюзій я тікала навмання, бігла куди бачила, від свого життя,
Бігла, як ошпарена, від кліток з іржі,
Жити в хмарах з марення?
Ні, не по мені.
Я була закохана...
Мертва теж була...
Знаком показала, що незнаю я...
Для глухих і стомлених,
Знов я повторю,
Я БУЛА закохана.
БІЛЬШЕ НЕ ЛЮБЛЮ...
5
0
373
З контексту
/.... а що ж тоді мені робити?
Що далі? Куди тікати від жовтезни безкраїх бульварів, від цих спалахів...?
Куди йти?
За яким рогом той жовтий дім?
Де побачать в мені не дешеву копію, а оригінал..?
Коли добрела до краю, і намагаєшся знайти хоч якусь точку дотику-всі просто зникають...
А чому ж ви дивились на мене коли я цвіла? Хто пише ці сценарії?
До біса драму! Куди йти далі?!
Як жити? Він помер! Помер, а потім воскрес.../
1
0
444
Твоя доля
І нарешті наступає цей момент.
Ти була до нього готова.
Коли погляд піднятий вгору,
Не рятує від рік з очей.
І ось, він цей момент настав.
Непомітно. Зовсім безболісно.
На перший погляд. Але якби (він) знав, як рве там де селезінка, але трохи лівіше.
Настає іноді момент прощання.
Не з минулим- це банально.
З майбутнім, дівчинко, з майбутнім.
Не махай білою хустинкою,
До речі вона в тебе не біла, поглянь...
Це ж колір білого напівсолодкого.
І не дивуйся. Це все на краще.
Знайдеш ще сотню таких. Знайдеш.
Та не шукай в елітних ресторанах чи футбольних клубах.
Шукай в недрях бордельного бізнесу чи під вивіскою «Секонд хенд».
Не соромся, поглянь який красунчик дивиться на тебе.
Посміхнись, посміхнись.
Ну і що, що кульгавий,
Наче кульгаві-не люди.
Не витягуй окремих карт,
Бери колоду і гайда грати.
Незабаром ввійдеш в смак.
Слухай, момент настав і ти просто вимушена плюнути в бік випадковостей.
Їх не буває.
І моя тобі порада.... Одягнись пристойніше... не бери приклад з дешевих обкладинок.
Я люблю тебе, чуєш?
P.S. Твоя доля.
2
0
478
Де тінь сонця
На голих гілках громіздкі полюси фантазій солодкі казки,
Обідрані стіни, дзвін посуду, бій,тінь сонця на заході схилу.
Між чорних ілюзій троянд пелюстки і запах вологості милі.
На жовтих деревах, неначе птахи, обсіли незручності тіла.
На згинах зелені на вигинах білі,жовтіють багряним одвірком.
Туди не дійти, допливти, доповзти....
Туди доснувати у мріях.
4
0
424
Забувай...
Забувай, забувай, забувай,
Не пиши, видаляй номери.
Не дзвони мені в Viber i Skype.
Повідомленнь моїх не читай.
4
0
419
Залиш в собі
Раптово,
Різко,
Швидко,
Не за планом.
Буває все у нашому житті,
Тобі потрібно бути капітаном,
На вірному своєму кораблі,
І ось коли земля на горизонті,
Коли вже ти вітрила опустив,
То на своєму, особистому, на флоті,
Зумій усю команду зберегти,
Не погуби, не дай розбити хвилі,
Залиш в собі, усе залиш в собі.
5
0
389
Моя доля
Та хтось із нас, напевно, дикий,
Хтось прагне плоті, зла.
В нас душі болем оповиті,
А ми бажаєм всім «добра».
Моральності окови з раю,
Із пекла чесність і краса.
А я від тебе помираю.
Моя ,ти доле золота.
6
0
549
Вже не болить
За течією Світ,
За течією,
Біжить, біжить,біжить,
Біжить, біжить,біжить.
Вона відмовилася бути вся твоєю,
Лиш по частинах,
В грудях не щемить.
Лиш на шматки,
На клаптики паперу,
На дрібку солі,
Зміни, як вода.
Дай волю- руку...
Дай мені долоню.
Вже не болить.
Розтоптана душа.
3
0
420
Якщо
І якщо гарному другу дати рушницю...
Чи ворогу дозволити себе вбити,
То виявиться, що друзі і вороги- ті самі люди.
5
0
631
Сад
А сад цвіте, його не спинить хвиля, його не спинить чинна самота,
Ми проти нього всі безсилі,
Наспівуємо всі мелодію життя.
4
0
545
Скучила...
А за літом скучила зима,
І за снігом і за холодами,
Хто не знає, що зима сама?
І про, що завіює снігами?
А за хлопцем скучила вона,
Часом плаче, часом і ридає...
Хто не знає, що вона сама?
І про, що вона не забуває.
2
0
535
Страшно
Нам не страшно, що нас всі не люблять,
Нам не страшно, що заздрять усі,
Лиш образливо те, що жорстокі, люди яких любимо ми.
6
0
479
Подаруй мені
Подаруй мені кров,
Я все інше вже маю,
Твою дику любов,
Я в душі відчуваю,
І за край закрома,
Маю все про що мрію,
Та плекаю я в серці іншу надію,
Що відчувши любов,
Я сягну вниз по мрію.
10
0
579
Просила
Залишається лиш терпіти,
Не блукати на схилі дня,
Залишається лиш радіти,
Та спокутувати життя.
Все не так, адже все інакше,
Без терпіння нема вороття,
Я просила тебе кохати, але ти благав каяття.
5
0
658
Світ диких
Я іду з цього світу диких,
Позбавляю себе любові,
Серед всіх боязких й безликих,
Я зразок не блакитної крові.
Ще з пробірки, іще з появи,
Всі ми стали одні ті самі,
Між екваторами й полюсами,
Між часовими поясами.
Я помру. Лиш для вас, напевно,
Це не стане важким потрясінням,
Бо зі мною й без мене- легко,
А мені через вас лиш гірко!
6
0
415
Мрію
Будуючи із цегли пустоту,
Ламаючи скло холодом туманним,
Не бійся, всеодно тебе знайду,
І закричу твоє ім*я жаданне.
Мов тихий вистріл з револьверу дня,
Мертвіє схід край лісу за лугами,
І я шукаю нас через залізність грат.
Не відчуваючи повітря під ногами.
Землею дихаю,
Жую життя,
Під гусениці танку ллю надії,
Та без думок про наше небуття,
Я мрію, тільки нами мрію.
4
0
425
Янголдемон
Усе іде до сплати,
І як ти тільки міг?
Ти сміло йдеш за грати,
Відкуплюючи гріх.
Червоне, сіре й чорне,
Біле і рябе.
Чергові кольорові,
Без тебе, а тебе.
Від віри відпливаєш,
Міняєш стиль вбрання,
Та лише янгол знає усю ціну життя.
Рвуть струни без гітари,
Мовчать у барабан,
Лиш білий тихий янгол шепоче про обман.
Та сторона ще інша у цьому світі є,
Всі кажуть не найгірша,
Але жере тебе.
П‘є силу по моментах,
Висмоктує чуття,
Сидить на другім боці, маленьке чортеня.
Як висновок повчальний,
Скажу у двох словах,
Потрібно обирати розумно між двома.
7
0
506
Сни
Скільки було викликів у твоєму житті?
Напевно, сотні, погодся.
Але ти ніколи не падала.
Згадай, як ти плакала коли била коліна...
Як жувала жуйку і клеїла за вухо...
Як покохала його...
Не здавайся, моя мила дівчинко!
Йди далі!
Світ любить тебе.
Адже, так?
4
2
343
Просто жила
Я не писала віршів про війну,
Я не люблю брудну політику держави,
Новини я дивитись не люблю,
Вони мені здаються нецікаві.
Я не цікавилась, що там на «сході».
Я мало допомоги подала,
Я не ходила із гербом в болоті,
Я зневажала «ярих патріотів».
Я всі роки жила.
Була в науці, в музиці, в роботі.
Я горе з склянки не пила.
Я просто так жила.
3
0
426
Однаково різні
І видається, що усі ми помиляємось.
Немов метелики що пнуться вгору, вверх.
Що через кожен постріл,
Через кожну похибку,
Самі себе ми прирікаємо на смерть.
Усі ми люди і усі однакові,
Не вірю я в різницю між двома.
Та головне не бути іридентними,
Усі однакові, та різна голова!
8
0
485
Проза
Я не люблю чай, а особливо в пакетиках. І від кави я не в захваті, тим паче від розчинної. Знаєте, але є люди які це п*ють. І я не бачу в цьому нічого поганого. П*ють, і нехай. Я люблю молоко. У ньому є щось. Щось дивне. Люди не розуміють цього.
Хтось це читає і сміється... Я знаю, що це може здатись кумедним і незрозумілим, але я ось до чого веду: кожен особливий! Кожен має власні смаки і вподобання. Тож давайте не будемо забирати один у одного найголовніше- власний вибір. Не будемо нагромаджувати себе думкою оточуючих, а будемо просто жити.
5
0
584
Бува
Так іноді бува болить,
Бува пече, скрипить у грудях,
Заплющиш очі лиш на мить,
Тобі здається, ти забута.
Немає страху в голові,
Немає сумнівів печалі.
Ми переходимо в човни,
Які кублЯться на пречалі.
Ми відпливаємо, пливем,
Чекаєм дні, спимо ночами,
А поки хтось за нас болить,
Любов жбурляємо ногами.
6
0
520
Для тебе
Зізнаюся, так, я сумую.
Зізнаюся, так, хочу ближче,
Надіюся ти мене чуєш,
Не просто ці стрІчки повисли.
На мене ти дико дивився,
Та раптом твій погляд змінився.
Я надто вже хочу до тебе,
І надто не можу тут бути,
Я справді з середини тлію,
Чекаю на тебе і мрію.
6
0
555
Таке
Так, іноді ідеш і накриває...
Вчора бойкот, сьогоді сльози, в очі пил.
Ти в цей момент ніколи не згадаєш, як солодно болить.
Ти в цей момент кричиш,
Рвеш струни, плачеш.
Там, на душі коти шкребуть, не в жарт.
Навколо світ ти не пробачиш,
Ти просто входиш в страх, немов в азарт.
У тебе на душі в такі моменти болю,
Проходить сильний, незахищений теракт.
Та викинь ніж, склади нарешті зброю,
Так, це життя: життя під знаком «жах».
10
2
560
Мама
Людина падає і сміло рветься вгору,
Мина проблеми,
Складнощі мина,
Та кожен мав і має тепле слово,
Від жінки, що дала нам всім життя.
Всі натерпілись, часто, на пів віку,
Усі вимоги свої мають до буття,
Та ніодного слова болю,
До жінки, що дала нам всім життя.
«ЛюбИть себе, всі кажуть - егоїзм.
Любити маму подвиг героїзму.»
10
0
603
Не милі
Коли усе провалюється в бездну,
Ти вертиш гвинт,
І йдеш на глибину.
Як синій кит, амфібіям підлеглий,
Зникаєш, випливай на мілину!
Шукай, кричи, проси про допомогу,
Схиляйсь до тихих трав і до води,
Прилинь живіше, підслухай їхні змови, вони застережуть і збережуть нас від біди.
Чудний мотив, рядки розмили хвилі,
Стоїть у полі тиха глушина,
Ми після цього один одному не милі,
Лишились плями й зім*ята трава.
7
0
586
Не гірша
Чим вона гірша?
Гарна і струнка,
По ранкам бігає,
Не п*є вина.
Працює в офісі,
Живе сама.
Не любить музику,
Книжки чита.
Чим вона гірша?
Уночі в сльозах,
Про тебе думає,
Мовчить в словах.
Ти на машині,
З вікон ллють «понти»,
Вона не гірша,
Зараз гірший ти!
10
0
680
Море
Рядками топлю своє горе,
Роблю з нього сонце і гори.
Я в них, в тих рядках, наче в морі,
Думками ж лишаюсь в полоні.
7
0
539
Це
Я під замком,
Я впала й не встаю,
Я не чекаю і не змушую чекати.
Я відчуваю душу не свою.
Я так і не навчилася літати.
У когось страх,
У когось невпопадність,
Хтось терпить біль,
Хтось просто так живе.
Із цього висновок один- повчальнісьть.
Живи, допоки корабель пливе.
Хтось каже «Гоп!», а сам не перескочив.
Хтось просто мре, нейронами лоскоче.
А хтось іде і рушить гори солі,
Об свої рани витираючи долоні.
А хтось стоїть, і просто не тікає,
Від цього світу милостині жде.
Хай не пече, хай трохи почекає...
Не зачіпає зморене плече.
А час іде, мина людські вокзали,
Ллє бруд і сміх, жбурляє в рот печалі.
Я ще живу,
І буду далі жити,
Я маю ціль,
Я мушу це звершити!
7
2
613
До тебе
Ти перестанеш вірити в дощ,
Перестанеш махати руками,
Ти полюбиш ненависний борщ,
Той, що не їв ти роками.
Ти полюбиш м*ячі скакуни,
Ти полюбиш пісні колискові,
Зрозумієш ти лИше тоді,
Що народиться щастя з любові.
Ти чекав, дочекався, прийшов.
Ти терпів і молився до Бога.
А для мене відразу любов,
Простелила життєву дорогу.
Як закінчення я допишу,
Що тебе нізащо не залишу.
Подарую її чи його,
І притиснусь до тебе все ближче.
7
0
563
Просто
Це все так просто,
Дивно це казати,
В поривах злості це слід пам*ятати.
Так просто жити,
Просто, просто жити,
Без криків на дітей,
І без сумної миті.
Так просто взяти телефон, набрати маму і запевнити:«Я в шапці».
Так просто жити.
Просто, просто жити!
Не відкладати все сьогоднішнє на завтра.
7
0
455
На могилі
Не пий горілку в рідних на могилах,
Не оскверняй духовну глибину.
Молитися почав? То ж станьже на коліна. І загляни в могильну пустоту.
Не пий води, най в роті пересохне,
Най ти відчуєш весь могутній біль,
Полий землі і най вона намокне,
Не будь скупим, як полотняна біла міль.
Не пий, не їж, не говори без толку,
Твої близькІ мовчать і ти замовкни.
6
1
441
Стереотипи
У всіх тіла,
У всіх масивні плечі...
Раз кубик, два,
Уже їх не злічить...
Усі тягають штанги, інші речі,
А я до них не йду.
Всі люди враз змінились на потворних,
І це не жарт,
Я все на чистоту.
Усі із себе корчать модних...
І це, на жаль, не жарт, на жаль, не жарт...
Мій біцепс, прес, мої об*єми стегон,
Поглянь, поглянь,
Це гидко, люди, гей.
Я хочу вбити всі стереотипи,
І бути як ніхто,
Змінити день.
5
2
455
Таке життя
«Таке життя»,
Така цікава фраза,
Така стара й нескорена,
Як світ.
Знов світофор,
І знов знайома траса,
І знову вишня викидає цвіт,
Твоє життя,
І ти його володар,
Корись й ламай,
І не дивись на всіх,
З одного погляду,
Для когось ти і лодар,
Для кого і гульвіса і «шалтай»,
Та у житті існує така мода,
Сьогодні- лодар,
Завтра Во- додай.
12
4
462
Усе буває
Бувало важко,
Так, я не перечу.
Бува боліло і пекло,
Та ні холодні руки,
Ні гарячі плечі,
Не заберуть моє тепло.
Ти сам не свій,
Та я була собою,
Ти мій- не мій,
А я і є тобою...
9
0
520
Відстань
Кохання на відстані не існує?
Це правда, кажу, як вода.
Бо це не кохання,
Це те, що гартує.
Для цього минають літа.
Кохання на відстані,
Так, не буває...
Та є у нас правда одна,
Кохання серця між собою зшиває,
А відстань ті шви лиш спліта.
9
0
520
105
Я згодна! Згодна...
Тільки запроси,
Хоча б на танець,
Чи на все життя...
Я згодна... Згодна...
Тільки не мовчи...
Проси мене, проси, проси!
Я згодна! Так! Я згодна, чуєш, гей...
Та ти стоїш вже ген біля дверей...
Я згодна!
Що життя це лише гра.
Ми не актори...
Ми похмурі тіні,
І перш ніж з кимось цілуватись навмання,
Ти зазирни чи не сто п*ята це квартира...
5
0
418
З тобою
Невагомість.
Свобода.
Я в космосі.
Один дотик тривкий,
І я в просторі.
Хочеш бути моїм чи незкореним?
Сповню душу я чистими болями...
Але хочеш? Бери!
Не ховаю я!
Але хочеш? Живи!
Доживаю я!
Не тікаю, не плачу, не каюся...
Я з тобою думками кохаюся.
5
0
449
Про життя
Все починається і закінчується так швидко, що ти не встигаєш оглянутися і зазирнути в щілину минулого. Ти тікаєш, а події-тіні наздоганяють, обганяють тебе. І ти вже безсилий. Ти не можеш зробити нічого. Ти просто чекаєш доки все скінчиться. Чекаєш, а тим часом хтось чекає на тебе.
Вирвись! Не завдавай болю коханим. Вони чекають тебе так само, як ти чекає кінця усіх цих подій. Сміливіше! Живи! Дихай! Випий склянку води і заплющ очі...
Бачиш?
Ні?
Ми всі сліпі однаково.
Всі ми не бачимо очевидного.
Довгі розмови, спокій, чай...
Просто подумай і виріши.
Думай про оточуючих, але не забувай про себе. Проста істина, але нам всім так важко з нею змиритись.
А зараз... Не плач! І я не буду плакати більше...
...........................................
Просто проза про наболіле.
3
3
419
Твоя казка
Такі чужі, такі далекі люди,
На відстані простягнуті віки,
Не теплі руки, ой, не теплі руки,
Вам допоможуть казку віднайти,
Шукай крізь лід,
Крізь призми мармурові,
Крізь страх і біль,
І крізь палючий дим,
Не зазирай у книги телефонні,
І не шукай у золотій порі,
Вона тихенько спить на видноколі,
І визирає, чи не йде душа,
Вона не обирає повну волі,
Чи повну щастя аж за край,
А обирає ту, що повна смутку й болю,
Й лікує як легкий квітковий чай.
Не з закордону, і не з Раю їде,
А йде тихенько поки срібне жаль,
Вона тебе шукає, блідне,
А ти проходиш повз на жаль...
3
0
445
Життя
Міняємо, розмінюємо, губим,
Втрачаємо цікавість до життя,
То ж хай життя для тебе буде плугом,
А всі події, то незорана земля.
6
0
414
Край
Давно пора покласти цьому край,
Це не Земля, о люди,
Це ж наш Рай,
А ми нахабно топчемо його?
Ми ріжемо його,
П*ємо...
Шматками у валізах возимо,
Ламаєм, трощим, плюємо,
Для чого тоді жити це життя?
Завдати болю?
Вдарити сильніш?
Хтось хоче волю!
В когось в руках ніж...
Мої моральні виступи, нажаль, безсилі,
Бо і сьогодні й завтра і до ниніні,
Мораль приходить в мізки в домовині.
І ці слова пройдуть повз вуха люду,
І я залишуся забута,
Але коли настане день розплати,
Більше не буде, де і звідки брати!
І будуть згадані слова,
Молитви будуть литись, як вода.
Та не Земля одна у нас єдина,
А ти у себе! Ти ж людина!
6
2
462
Змінилась
Перестала пити каву на ніч,
Стала пити воду, з льодом,
Спирт.
Перестала заглядати в далеч,
Погляд лиш під ноги,
Дивний флірт.
Перестала позувати в профіль,
Пасс...
Тепер лише анфас.
Я у цьомі ділі профі,
Я себе лікую,
Та не вас!
І тепер ночами очі- повінь...
Лихо від біди,
Лихо, сказ, чума, наркотик.
Відійди!
6
3
491
Хай
Ми всі живем і всі женемо час,
Усі проблеми холодом повиті,
А він біжить і залишає нас,
Не знаючи душі гниле коріння,
А за вікном сніги, ідуть, ідуть, ідуть...
Сніги не йдуть вони летять, злітають,
Вони новини гарні нам несуть,
І всі надії наші з серця забирають,
Неначе до ночей тікають.
Горить вогонь, тече німа вода,
І ми живемо, догораєм, танем.
Нехай же світлим стелиться життя,
Поки вуглина в серці дотліває.
4
2
405
Не для того
Я не люблю брудної похвали...
Я не для того це усе писала,
Що б через доторк доброї руки,
Ловити ротом іскри із кресала.
4
0
501
Всім
Всім всеодно,
Не діло їм до всіх.
І до письменних ліриків і драматургів.
У них із вуст щебече чорний сміх,
Його б зім*яти й запустити в урну.
Всім всеодно,
І ми ж... оті усі,
І ми цього самі і не чекали...
Тікали ми від всіх і впали в сніг...
Який самі собі сюди підклали.
4
0
458
Останній
Усе змінилось...
Ніхто нікого зовсім не читає...
Усі все хочуть чітко й на пряму...
Усе зламалось...
У хмарках лише «уколені» літають...
І ці думки заснути не дають.
Зібратися і сісти біля столу,
Підняти келих,ну, а може й два...
Як це мені до болю, не знайомо...
Якась дурня-лише пусті слова.
Це, мабуть, все.
Шляхи не обирають.
І не переч, я правдою пишу.
Мене у світу ще ніхто не знає,
А світу я про себе й не скажу.
6
2
416
Будь як...
Засумував? Проспав роки краси?
Забув про дружб старі ошати?
Торкнися кінчиками пальчиків роси...
Вони і нагадають і втамують втрати..
Не плач, просохне хай лице,
Не плач і витри носа.
Нівкого ні про що не по- проси. Те, що ти впав це ще ніщо не значить.
Позич у моря солі, просуши.
Забудь усе давно далеке,
Візьми у сонця трішечки краси,
І подивись у небо, бачиш там лелека.
Летить махнувши доторком пера,
Летить без суму і без перемоги,
І хай її життя це лиш її життя,
Та має головне,
Живу свободу.
Ти будь мов чай солодкий і гіркий,
впечеш язик не зможеш розказати,
І сором свій мов ту траву скоси,
Мене не забувай обняти.
І з собою взяти.
3
0
529
Урок
Облита до кісток під шкіру льодом,
Покрита світлим спомином думок...
І наче під замком, під забороною, під кодом.
Пливеш камінно, наче рушиш блок.
На згадку пам*ятеєш про минуле,
І з нього ти витягуєш урок.
3
0
522
Він вміє
Він вміє робити мене щасливою,
Якби, навіть, я і була зрадливою,
Він сонце до ніг покладе.
Він вміє робити мене щасливою,
Якоюби я не була вразливою,
Він квіти завжди несе.
Він вміє робити мене щасливою,
Він називає мене красивою,
Це каже прямо в лице.
Він вміє робити мене щасливою,
Чорт заберай, насправді щасливою,
І без ваганнь.
2
0
554
Той
Важко бути першою в рядах,
З дня у день валитись від утоми.
А для когось бути наче дах,
Ні, не думай, нам це не знайомо.
Ми усі для кожного одні.
І у кожного свої медалі.
Часто покидаємо краї,
На валізах їдемо у далі.
Важко прокидатись рано-птах,
Важко розуміти незбагненне,
Але знай для когось ти той дах,
Той який ніколи не прошерхне.
1
0
516
Ми разом про все забули
Гуркоче сором про нас,
А ми про нього не чули.
Нас дико муштрує час...
Ми разом про все забули.
Так тихо промінь біжить,
А ми про нього не чули.
Для когось це просто мить...
Ми тонем в річковім мулі.
Так швидко горить вогонь,
А ми про нього не чули.
Торкаюсь твоїх долонь.
Ми разом про все забули.
3
0
506
Пестливі слова
Які тварини? Поясни мені...
Які коти, зайці? А може ще й лелеки? А коли буду я на смертному одрі? Назвеш мене ти канарейка?
Тільки не смійся... справді... це лиш жарт, але він з перцем, ти помітив мабуть.. тварини ці походять всі на нас, але вони так боляче не ранять.
4
0
635
Час
Сумнооко манив час...
І плакала стрілка хвилинна...
Ти не помітив... а це все для нас.
Минала перонна година.
3
2
609
За грати
Ні, я не великий новатор,
А введу таку новоту...
Садити треба того за грати, хто не поважає правоту.
4
0
544
Люди
Не зарікайся, мене вчила мама, просила бути чесною з людьми...
Якби ж я тільки тоді знала, що тут спочатку треба їх знайти.
4
1
264
Швидка
Не картай... не ламайся... Іди!
Хто не гідний, попросить у Бога.
Я прикрию тебе від біди,
Я для тебе швидка допомога!
4
0
489
Косівниця
На складному чи складеному шматі листа написала чудну теорему,
Поки ти дістаєш до весла,
Ти, звичайно, потрібен людині,
Але завше приходить весна,
Так було і тоді, і до нині,
І вирішує лИше вона,
Чи потрібна душа для людини.
І вирішує лИше вона,
Чи лежати тобі в домовині.
То ж читайте рядок за рядком
Що б ні звуку, лиш скрипи губами.
Скоро будемо всі ми разом.
За всіма косівниця загляне.
4
0
480
Діла
Почну, як вічний класик,
Як дитя пера,
Почну ще не закінчивши почате...
Я наче, і готова вже до дна,
І наче, час мерщій тікати.
Почавши, не забуду про бульвар,
На ньому хтось прожив, а хтось і падав.
Зберу усі-усі свої діла і відпущу скоріш у вись - літати.
3
0
487
2 місяці до щастя
Згадай... ти пам*ятаєш епізод?
Коли згубила маску і відкрила сцену.
Коли сказала, що безкрилий ти пілот, коли взяла тебе до себе я на крила.
Ти пам*ятаєш?
Згадуєш момент?
Як я тебе уперше полюбила.
Він наче із столітніх йде легенд, а я його і досі не відкрила.
Ти пам*ятаєш?
Довгий той перон,
Коли ти вперше втік в далекі далі...
Неначе ось це вчора ще було,
А ось і бік звортній у медалі -
Ще місяць, два мине і все перевернеться.
Нитки зв*язку порвуться, я прийду.
Присяду ближче, усміхнуся і ми нарешті перескочимо біду.
3
0
327
Манера
Проходити повз -
Ловити погляди манерних лиць.
Проходити повз -
Цунамі подій зачепивши рукою.
Як в пісні стрічки -
Я не здамся без бою!
Підхопивши подію,
Підозру зберу.
Ми разом.
Ми двоє.
Я все ще люблю.
4
0
347
Зумій
От часом кажуть:«Гей, прийди до себе»
Ти проходиш, а там нікого нема.
Ти опустиш руки, глянеш в небо...
Ще не пізно- та уже дарма...
Часто радять бути вільними, не скупитися на почуття, твої рухи повинні бути довільними, такими самими, як твоє життя.
Але час не чує слів, він горілиць литить до своєї мети, і якщо ти хочеш бути щасливою, то зумій його зберегти.
3
0
381
Мої вірші
Є я, є ти, є відблиски печальні...
Не сяє світло у далечині...
Співає пташка, сліпий грає на баяні...
Це все тобі, тобі й мені.
У мене віршів більшість про кохання.
Хоч відвари й давай свині.
Я знаю, смішно, знаю, незвичайно...
Та на душі болить, серцю печально.
Та годі вже словами говорить!
Іскра горить лише на мить!
Лише на мить ти розумієш щастя,
Його ти розумієш раз на вік,
Тож хай для тебе буде це повчанням,
І за минулим серце не щемить...
4
7
529
-2-
Я вже без одягу стою, у смерках ночі, як в Раю.
Дивись на мене і танцюй, ти бачиш відсторонь мою.
Ти одяг зняв- це не любов!
У мене в венах тече кров...
У тебе в венах лиш нудьга...
Ти не один, а я сама.
3
0
393
Я і Ти
І все вже сказано давно,
І не тримає тінь мене,
Не манить світ вже крізь вікно,
І купа люду не жене.
Скажи, чому ти раптом втік?
Скажи, чому? Чому? Чому?
Я переходжу у потік...
Скоріш лови, лови мене.
4
0
505
Обіцянка
Я так пишаюся тобою,
Що ти не втік від наших бід...
Мене ти захистив собою,
І від новин моїх не зблід.
Ти розтопив у серці лід,
Який лежав там сотні літ.
І я тебе люблю, ти віриш?
Даю любовний свій обіт.
5
0
469
*я*
Чекаю, чекаю, не сплю, не живу.
На тебе чекаю, без тебе помру.
Це лірика, може, це все лиш слова,
Ми зможем, ми зможем.
Я все ще жива.
Ми разом, ми вдвох,
Ми створим дива.
У нас буде чудо, а може і два.
Хоча, я тебе одарую трьома.
Ти ж знаєш про що я...
Ти все зрозумів,
Я хочу що б Світом ти володів.
Та ні, не планету бери за рога,
У тебе є Всесвіт і в ньому є Я.
5
0
555
Ніхто
Я закрию штори,
Двері всі замкну,
Ми тут лише двоє,
Оціни ціну...
Не дивись так пильно,
В глибину очей,
Мені також дивно,
Без наших ночей...
Ти відводь години,
Бережи себе,
Я вже на колінах,
Підійми мене.
Ми удвох щасливі,
Щасливіш нема,
Від тоді й донині,
Надворі зима.
І спішать всі стрілки,
І тікає час,
Я сижу край гілки,
Він покинув нас.
Він забув про тебе,
Він біжить в поля,
Він злітає в небо,
Сміється з даля.
Ось і все, напевно,
У безладді слів,
Вижити - даремно,
Ніхто не зумів.
9
2
585
Жарт
Я чорним по білому стану писати,
І люди оцінять талант.
Усі скоро будуть про мене читати,
Отримаю я срібний грант.
Ніхто не посмілиться в очі сказати,
Що, друже, ти цього не варт.
Банальні рядки, кожен має їх знати.
Що б скласти фул хаус з карт.
А поки я буду у небі літати,
Про мене не згадуй- це був лише жарт.
6
0
613
Ми не ми
Все якость болісно,
Все якось тихо й дико,
Пече душа в агонії подій,
І я сама поставила на лихо,
Усе що відкладала в тумбу мрій.
Все якось швидко, якось не втямки,
Кому й чого я стільки винна,
А він один, у мене лиш один,
Мій заповітний гриф, який не зникне.
Ми довго карти розкладали,
То їх жбурнем, то клеїмо шматки,
Але те відчуття, як грати,
Його мені потрібно зберегти.
І час невпинно пише свій сюжет,
І вітер по долоні грає Баха,
А я будую шестигранний наш намет,
Хоча зажди...
Це все моя уява.
Коли й чого я впала й не встаю?
Я як моя душа, тужлива й млява...
І ти береш мелодію вогню.
І відправляєш нашу мрію саму-саму....
3
0
645
Не здавайся
Ніхто не скаже вам,
Чи правда чи брехня,
Ніхто руки не дасть
І виправданнь нема...
Та не здавайся...
Чуєш, не здавайся...
Не здавайся...
Чуєш, не здавайся...
Коли усі ідуть,
Не бійся, не спіши...
Коли страхи, як сон...
Женуться до душі...
Ти не здавайся!
Ти не здавайся.
Чуєш, не здавайся!
4
0
566
Думки
Я часом думаю, про що мої думки...
Думки ночами думають думками,
Про, що вони у день мовчать, а думають лише віршами...
Ночами взір чистіш і люди тихше...
Вночі усе своє, а світ все ближче...
Я часом думаю про що мої думки...
Про що вони там, в нОчі за плечами?
7
0
664
Емоції
Ніхто не відає чия у тім вина...
Не винен ти, не винна і вона.
І діло не у тім, що спить сама,
А все тому, що мало випила вина...
Мелодію вогню зіграй...
Прощай...
Ти людям все прощай.
9
0
544
Кажеш...
Кажеш «Пиши мені...»,
А сам не пишеш...
Прикольна практика,скажу тобі...
Ти за роки стаєш все ближче,
А зі спини незнаю хто такий..
Я ображаюсь? Кажеш,наче, стерва,
А я не вірю- доказів нема,
Моя довіра, мабуть, вже померла...
Любов у серці ще жива.
8
0
605
Це наче...
Це наче смерч,
Це нібито торнадо.
Так тихо, болісно і без думок
Я вже сама цьому не рада,
Та, мабуть, вирішив сам Бог,
І ми сідаємо за грати...
Може не разом та удвох.
7
0
588
Чекала
Я так чекала, я так тебе чекала.
А ти казав, що маєш купу справ...
Я з думкою про тебе засинала, а ти у той момен «якусь» кохав.
Казав по справах їдеш і ішов...
А справи ті без тебе всі справляли...
Ти був для мене ангелом ,немов,
А я для тебе лиш журналом.
4
0
519
Міні почуття
Мій тихий біль, моя легка розрада...
Моє ти небуття із кришталю...
Я вся в тобі, не відчуваю втрат я.
А все тому, що я тебе люблю...
7
0
562
Ти
Ти чуєш?
Іншого не треба!
Для мене ти!
І без прекрас.
Тут кожен другий в нас Отелло.
Міняє лики, раз у раз.
Ти чуєш?
Іншого не треба!
Нехай пливе й минає час.
Тут кожен другий в нас Отелло.
Для мене ти!
І без прекрас.
9
0
568
Це важливо
Так часто ми ставили кому
Коли мали ставити крапку..
Це кожному, мабуть, знайомо,
Ми все це згрібаєм в охапку.
Так часто, так густо, так просто.
Ми маємо досвід з віками.
Коли нам стає дуже млосно...
Усі ми стаєм лікарями.
Так хочеться просто сказати...
В білизні брудній не копайся...
Як хочеш змінити людину,
Спочатку ти сам поміняйся.
13
2
902
Для мене...
Я випила трохи ігристого...
Що б совість з душею очистити...
Я маю надію на береги...
Я маю надію на пристані...
Я випила трохи ігристого...
Мене ти вважав безкорисною...
Нажаль, ти не принц, не причиста я...
Що б бути для мене немислимим,
Всьоголиш потрібно без пристрасті
Налити у келих ігристості.
3
2
615
Шлях
Ми тільки тінь відомих нам людей...
І лиш завзяті блики невідомих нам ідей...
Шукаємо дорогу звітси і сюди...
Ми біжимо й не знаємо куди...
І лиш нагадують про це наші сліди...
Життя не жити без біди,
Не плач, прошу, ходи сюди...
Мені на руки голову клади...
Ти пам*ятай- ти не один.
9
0
959
Я поряд
Коротка мить, ти поряд і бульвар...
А ти казав ти тут ще не бував?
А я частенько бачила цей міст,
І цю березу через вікна блиск...
Побудь ще трохи...
Остуди свій пил...
Я обійму тебе краями власних крил.
14
0
1412
Правда
А знаєте, давно вже я хворію,
Я не хотіла що б про це хтось знав,
Проте душа сто літ уже воліє,
Що б голос не мовчав,
І річ не у коханні, розставанні,
Я справді захворіла- це фізична біль.
Тепер, мабуть, і справді,
Ви по-новому глянете в мій бік.
12
1
1082
21 століття
Епоха цнотливих і мудрих жінок
Минула перони вокзальні...
Можливості тих дурнуватих думок
Йшли через миті сакральні,
А пошлість манила з усіх сторінок
Лилася крізь діри й щілини..
І бачу не я,
Бачить сам Бог!
Живи як людина, людино!
11
0
594
День
-Сьогодні дивний день...
-Такий короткий...
-А що ти встих зробити?
-Лиш вдало пережити?!
5
2
519
(Присвячується)
Чудове слово «чуйність»,
Це наче чуй мене і розумій,
Не продавай, тримай, радій.
Будь мені рідним- будь своїм.
Не буд чужим, а будь моїм.
6
0
496
Довіра
А знаєш, друг,
Тебе це не жене...
Тебе це не врятує від проблеми,
І нащо різати живе?
Коли весь світ в тобі, дилема,
Ти руку мені дай,
Віддайся.
І ми зілльємось в ритмі вальсу.
8
2
475
_1_
Уперше чую підлу ту брехню,
Твою брехню я чую вперше.
І наче литий ти із кришталю,
Твої збираю рештки.
Чекання писані в піснях.
І дикий сум бажання.
Із трьох я загадаю п*ять-
Відтять його страждання
7
0
453
Паралельні
Кидаєш фрази...
Острые как нож...
Не чуєш слів...
Руки не подаешь...
Мов поспіх...
Ты как кровь...
Не помічаєш гір...
Моя любовь.
9
0
530
Люди
Їх виправдання- брехня.
Їх свідчення- наклеп.
Вони обіцяли померти без нас...
Хаха, але ще всі вони живі...
Це лиш реклама...
Бережи своє я.
Будь окремо від раю...
7
0
620
Б*є
Мене по рівній колії вело,
Немов насмішка.
Я пішки брела за тобою,
Пішки...
Ногами заплела усі доріжки,
Брела.
Мов кішка.
Сліди,
Мов повінь по доріжках,
Сьогодні грали
В кішки-мишки.
8
3
882
Мій король(присвячується)
Ти грубий,
Але любиш поцілунки в губи.
Мені не обіцянки сиплеш,
А чіткості важкі даєш,
І почуття твої не мають меж.
З тобою наче в потязі,
Експресі.
Пишеш листи,
Підписуєш «Принцесі»
З тобою я підсудна
На судовому процесі.
Я мало бачила з тобою бід,
Ось, поруч я-
Ти розтопив мій лід...
11
0
653
На ніч
Молись.
Молись що сил,
Молись що духу.
Хай вщухне пил,
Не буде муки.
Молись.
Прошу тебе,
До неба,
Усі там будем,
Всім це треба
12
6
750
Чайкою
От знаєш,
Кажуть,
Досвід приходить з часом.
Кажуть, він сам тебе наздожене.
Він буде великим кроком.
Він буде тримати тебе на плаву.
Він буде міцним.
Сталевим.
Та знаєш,
Необачним,
Може б ти і не хотів
Бути освідченим,
Але ж,
Досвід.
Ти знаєш,
Кажуть,
Він приходить з часом,
А з часом, то...
То швидко...
Час мов чайка...
Дике порівняння
Та загалом,
Він летить,
Кажуть,
Досвід приходить з часом.
А я ж кажу—
Він чайкою до тебе...
8
0
603
Солодких с....
Зоріло, тінь людей минала око.
Короткий погляд кришталевої тарілки
Манив все ближче,
Брав мене, як жінку...
Характером і сірстю і блиском...
Кидав проміння в очі, сипав іскри..
Стемніло.
Чай солодкий і розмова.
Все починається що ночі...
Знову й знову...
5
0
565
Кохання- ти моє перше і останнє.
Лиш вітер, як розвіював волосся,
Про легку і привітну долю розповів,
А він, як кажуть, так у світі повелося
Її мале серденько полюбив.
Вона не розуміла щастя свого,
Не знала чи любов то чи дурня.
Вона подумала, що почуття такого не було, не буде і нема.
Та доторки його до її тіла солодшими були за мармелад.
І губ вона його лише хотіла,
Були вони, як ніжний шоколад.
І тут вона насправді зрозуміла, що хоч і не доросла ще вона,
Та і донині полюбить не вміла.
І що всередені серденько щось пече.
І істину просту вона узріла,
Що в тілі, то не кров, а то любов тече.
6
4
508
