Світ диких
Валерія Долінос
Я іду з цього світу диких, Позбавляю себе любові, Серед всіх боязких й безликих, Я зразок не блакитної крові. Ще з пробірки, іще з появи, Всі ми стали одні ті самі, Між екваторами й полюсами, Між часовими поясами. Я помру. Лиш для вас, напевно, Це не стане важким потрясінням, Бо зі мною й без мене- легко, А мені через вас лиш гірко!
2018-07-16 10:45:36
6
0
Інші вірші поета
Це наче... Роман Люди Мене він вб'є
Інші поети
Creatore di poesie
@Creatoredipoesie
Prys Nikоlay
@Kanibalus
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2218
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10590