Таке
Валерія Долінос
Так, іноді ідеш і накриває... Вчора бойкот, сьогоді сльози, в очі пил. Ти в цей момент ніколи не згадаєш, як солодно болить. Ти в цей момент кричиш, Рвеш струни, плачеш. Там, на душі коти шкребуть, не в жарт. Навколо світ ти не пробачиш, Ти просто входиш в страх, немов в азарт. У тебе на душі в такі моменти болю, Проходить сильний, незахищений теракт. Та викинь ніж, склади нарешті зброю, Так, це життя: життя під знаком «жах».
2018-05-14 05:26:41
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Weronika Nikulina
Люблю такий стиль. Круто💗
Відповісти
2018-05-15 15:56:57
1
Валерія Долінос
@Weronika Nikulina дякую
Відповісти
2018-05-16 13:14:52
Подобається
Інші вірші поета
Правда Не мерзну Без назви Моєму
Інші поети
GRAFO
@grafo
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
21
1538
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1344