Мій простір

Валерія Долінос

Зрештою усі ми залежні Від власного темного простору Власне як бути відвертою Простору хочеться повного Хочеться повного Медом налитого З травами Перемішую Та у мішку із крикливого лементу Тільки вузького залишили Добре візьму собі того Що ширшенький Того що горем обтяжений Я замочу його Добренько вичищу І пофарбую уявою Сонцем наллю Причеплю пелюстки Медом наллю І наливкою Ну і нехай що не буде куди Взяти багатства і придане Добре мені у вузенькому просторі Чистому Незрадливому Там заховатися можна гарному й некрасивому Можна лахміття накласти туди Геть вас ніхто не насварить Можна покласти при вході гілки раптом багаття розпалим Можна тягати туди що де є Все що лежить під ногами Простір вузенький та він все жує Все проковтне й переварить

2019-08-23 19:48:45

2

0

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2137

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4615