Край

Валерія Долінос

Давно пора покласти цьому край, Це не Земля, о люди, Це ж наш Рай, А ми нахабно топчемо його? Ми ріжемо його, П*ємо... Шматками у валізах возимо, Ламаєм, трощим, плюємо, Для чого тоді жити це життя? Завдати болю? Вдарити сильніш? Хтось хоче волю! В когось в руках ніж... Мої моральні виступи, нажаль, безсилі, Бо і сьогодні й завтра і до ниніні, Мораль приходить в мізки в домовині. І ці слова пройдуть повз вуха люду, І я залишуся забута, Але коли настане день розплати, Більше не буде, де і звідки брати! І будуть згадані слова, Молитви будуть литись, як вода. Та не Земля одна у нас єдина, А ти у себе! Ти ж людина!

2018-04-02 20:27:58

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Марина Синьоока-Божок

ДЯКУЮ Вам за цей набат. Маю надію, що його почують. Всього Вам найкращого.🤔

Відповісти

2018-04-02 20:33:30

1

Рыцарь Времени

Цікаво!

Відповісти

2018-04-02 21:12:14

1

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

5334

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

3200