Ми не ми
Все якость болісно,
Все якось тихо й дико,
Пече душа в агонії подій,
І я сама поставила на лихо,
Усе що відкладала в тумбу мрій.
Все якось швидко, якось не втямки,
Кому й чого я стільки винна,
А він один, у мене лиш один,
Мій заповітний гриф, який не зникне.
Ми довго карти розкладали,
То їх жбурнем, то клеїмо шматки,
Але те відчуття, як грати,
Його мені потрібно зберегти.
І час невпинно пише свій сюжет,
І вітер по долоні грає Баха,
А я будую шестигранний наш намет,
Хоча зажди...
Це все моя уява.
Коли й чого я впала й не встаю?
Я як моя душа, тужлива й млява...
І ти береш мелодію вогню.
І відправляєш нашу мрію саму-саму....
2018-02-01 05:54:34
3
0