Янголдемон
Валерія Долінос
Усе іде до сплати, І як ти тільки міг? Ти сміло йдеш за грати, Відкуплюючи гріх. Червоне, сіре й чорне, Біле і рябе. Чергові кольорові, Без тебе, а тебе. Від віри відпливаєш, Міняєш стиль вбрання, Та лише янгол знає усю ціну життя. Рвуть струни без гітари, Мовчать у барабан, Лиш білий тихий янгол шепоче про обман. Та сторона ще інша у цьому світі є, Всі кажуть не найгірша, Але жере тебе. П‘є силу по моментах, Висмоктує чуття, Сидить на другім боці, маленьке чортеня. Як висновок повчальний, Скажу у двох словах, Потрібно обирати розумно між двома.
2018-06-21 20:34:07
7
0
Інші вірші поета
Твоя казка Іноді Думки Однаково різні
Інші поети
Elae Marks
@Elae_Marks
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Hi Ro Se
@Hi_Ro_Se
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12244
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3963