Кохання- ти моє перше і останнє.
Лиш вітер, як розвіював волосся,
Про легку і привітну долю розповів,
А він, як кажуть, так у світі повелося
Її мале серденько полюбив.
Вона не розуміла щастя свого,
Не знала чи любов то чи дурня.
Вона подумала, що почуття такого не було, не буде і нема.
Та доторки його до її тіла солодшими були за мармелад.
І губ вона його лише хотіла,
Були вони, як ніжний шоколад.
І тут вона насправді зрозуміла, що хоч і не доросла ще вона,
Та і донині полюбить не вміла.
І що всередені серденько щось пече.
І істину просту вона узріла,
Що в тілі, то не кров, а то любов тече.
2018-01-05 14:16:30
6
4