Мої вірші
Валерія Долінос
Є я, є ти, є відблиски печальні... Не сяє світло у далечині... Співає пташка, сліпий грає на баяні... Це все тобі, тобі й мені. У мене віршів більшість про кохання. Хоч відвари й давай свині. Я знаю, смішно, знаю, незвичайно... Та на душі болить, серцю печально. Та годі вже словами говорить! Іскра горить лише на мить! Лише на мить ти розумієш щастя, Його ти розумієш раз на вік, Тож хай для тебе буде це повчанням, І за минулим серце не щемить...
2018-02-10 13:11:02
4
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Валерія Долінос
@Субстанція Ночі , я вже перевірила по словниках. ДалЕчИна.
Відповісти
2018-02-10 13:53:46
Подобається
Субстанція Ночі
@Валерія Долінос піду запишу собі на лобі, щоб на другий раз людям дурниць не радити😂
Відповісти
2018-02-10 13:56:14
Подобається
Валерія Долінос
@Субстанція Ночі , та нічого. )))
Відповісти
2018-02-11 06:08:29
Подобається
Інші вірші поета
Мій король(присвячується) Від тебе На жаль Край
Інші поети
Псина
@darth_silence
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2589
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1170