Субстанція Ночі
@Black_Butterfly
Вірші Всі
В супровід ритму
Під наглядом пильним - тисяч очей, Безмірно суворих від прожитих лих. Не в ладі з собою, і з ними. Він з тих, Хто в супровід ритму не схилить плечей. І більшості в такт не топитиме лід. В дощі не вбачає смертельних загроз. Він майстер життя, творець-віртуоз, Хай люди голосять: «так жити не слід». Хай люди волають: «не той і не так», Сплітаючи правду з невдалих теорій. Лише інших судять - не вершать історій, Нап'яливши святості білий піджак. Під взорами пильних, до болю, очей, Безмірно гарчих від прожитих бід, В суворому громі і дзвоні мечей Залишить свій зболено-правильний слід.
21
5
544
Стріла повстання
Зникаємо. Все меркне в чорнім димі. І те, що звуть душею, так болить... Втікаєм. Разом з сонцем. Разом з Нею - Лампадка, що не згасне цілу мить. І гірко. Млосно. Тонемо в скорботі Причини так небачено-малі. Обсмалені в морозно-сірій сльоті, Та все ще необдумано живі. Біліє горизонт, що так далеко, І близько - лиш рукою досягни. І серед хвиль сталево-синіх - спека. А в серці кодло змій - чужі сліди. Смола і лава, як єдині ліки, Як кролик серед вітряних химер. Чорніють зорі, грім скріпив повіки, І світ - німий - неначебто завмер. Ховаєм жало: ми своє зробили, Розверглася обсмалена земля. Отруєні собою ж, не зуміли Згасити ці розбурхані моря. Звортній відлік вивів до спочинку, Секунди зтліли в білому вогні. Поволі перегорнемо сторінку - Знов по колу. Знову ми живі. Відмірені хвилинами мовчання, Підвішені надіями на гак, Для себе - стріли тихого повстання, Для себе - зло і кара. Та маяк.
16
4
606
Стоїть човен
Стоїть човен, лихом пробитий, І вода крізь діру затікає. В грізних бурях та штормах побитий, Допомоги від когось чекає. Все стоїть, а ніхто не приходить, Він повільно один потопає. Вже он сонце укотре заходить, І у темряві човен сховає. Вже он місяць на небі з'явився, І води по коліна набрало. Човен важко набік похилився, Йому з часом краще не стало. Йому з часом все важче і важче, Та чи він це колись зрозуміє? Чи захоче змінитись накраще? Чи речей хід порушить посміє? Стоїть човен, на щось все чекає. Чи на когось, а хто його зна? Тільки час невблаганно збігає, А вода стрімко тягне до дна...
21
2
943