В супровід ритму
Субстанція Ночі
Під наглядом пильним - тисяч очей, Безмірно суворих від прожитих лих. Не в ладі з собою, і з ними. Він з тих, Хто в супровід ритму не схилить плечей. І більшості в такт не топитиме лід. В дощі не вбачає смертельних загроз. Він майстер життя, творець-віртуоз, Хай люди голосять: «так жити не слід». Хай люди волають: «не той і не так», Сплітаючи правду з невдалих теорій. Лише інших судять - не вершать історій, Нап'яливши святості білий піджак. Під взорами пильних, до болю, очей, Безмірно гарчих від прожитих бід, В суворому громі і дзвоні мечей Залишить свій зболено-правильний слід.
2018-08-14 12:49:58
21
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Субстанція Ночі
@Роман Верлассен дякую 😊😃
Відповісти
2018-11-04 17:33:45
1
Субстанція Ночі
@Man Vi дякую))) ні, не редагувала, воно якось само так виходить 😅
Відповісти
2018-11-04 17:37:51
1
Man Vi
ну ось у новому вірші помітив це: там ритм хромає)
Відповісти
2018-11-04 18:07:11
1
Інші вірші поета
Стоїть човен Шепотіла мені ''кохаю'' Немов сліпий, що зорі споглядає Ворог людства
Інші поети
Maggy
@weirdbutmagical
Adara Halley
@adarahalley
AnnaMary
@AnnaMary_
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5875
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2362