Шепотіла мені ''кохаю''
Субстанція Ночі
Шепотіла мені «кохаю!» В тишину і в оглушливий рев. Пробігали разом по краю, Із вітрами неслись між дерев. Завмирали разом на грані, З плеском бились об сотні хвиль, Проводили дуелі р'яні, Щось шукали за сотні миль... Ти на сніжно-білу сорочку Розливала маркі чорнила, Проводжала в'язкі світанки, І у венах, як хміль, бурлила. Шепотіла стиха «кохаю!» - А натомість я в світ кричу, І в життєвий вінок вплітаю, Що незламно тебе люблю.
2018-01-31 17:33:49
32
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lana
Звучит как песня
Відповісти
2019-09-01 20:55:09
Подобається
Інші вірші поета
Найгіркіший хміль Немов сліпий, що зорі споглядає Щасливими літати Те, що звем любов'ю
Інші поети
Volontya
@Volontya
11:11
@light_blue
Khokh..
@khloudm99
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5102
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2113