Те, що звем любов'ю
Згадуєш погаслі почуття, Наче вдихаєш концентрованої ртуті Клянеш минуле у безсилій люті, Ти не чекав такого від життя. Тонеш у здурманених думках, Назавжди стерши з мозку слово «щастя» Ховаєш перерізані зап'ястя, Занотувавши жаль на сторінках. Безпорадно сипав в рани сіль, Стиравши каплі поту разом з кров'ю Та не заглушиш те, що звем «любов'ю» І болем не притупиш іншу біль...
2018-06-16 18:44:17
17
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Олена Орелецька
Неймовірно прекрасно підібрані слова і передано зміст цієї історії)
Відповісти
2018-06-17 15:41:46
1
Субстанція Ночі
Відповісти
2018-06-17 17:47:18
1
556633
Надзвичайно
Відповісти
2018-07-14 13:56:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8914
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1703