PRO
Роман Верлассен
@Sie_Verlassen
В мире грусти каждая улыбка - преступление
Блог Все
Когда персонажи твоих книг тоже пишут стихи...
Новости
16
13
81
Простушке Солиэнн должно понравится))
Новости
9
20
125
А вот и новая глава...
Новости
5
2
69
Книги Все
Стихи Все
Вальс на осколках молчания
Слезы дождя во тьме. Вальс на осколках молчания. Будто горят в огне взгляды немых прощаний. Вроде и гора с плеч, только ни капли не легче. Верно, не стоила свеч наша игра в доверчивость. Просто. Без лишних слов. В клочья все фотографии. Нашу с тобой любовь время предать анафеме. Что же ты снова плачешь? Гордость слезы умоет. Хватит. К чертям собачьим! Это того не стоит. Время лишь зря теряешь. Я за тобой закрою. Не позвоню. И знаешь, тоже забудь мой номер. Скажешь, это не честно? Да, так и есть. Не спорю. Мы проиграли вместе. И виноваты двое.
25
8
193
Мир
Нет. Нас не учили прощать. Мы не удостоились чести. Мы дети вскормлённые местью, без страха и чувства вины. Нам правдою режет глаза, а вечная ложь, как услада, за честность скупая награда, которой мы все лишены. Нам некуда больше идти. Нас прéдала наша свобода... Мы бросили Господа Бога и Дьявол теперь наш кумир! Нам в радость несчастья других. Себя возвышая над ними, в своей же гнием паутине и ею же кутаем мир.
28
4
263
Самотні вдвох
Зневірені. Знесилені думками, осліплені жагою почуттів, не помічаємо безодню поміж нами, не віримо, що вже немає крил. І летимо. Униз, на гострі скелі. Разом - у пекло. Байдуже тепер. Закуті у кайдани металеві, ми вже ніхто. І час для нас завмер. Знедолені. Приречені любов'ю. Залишені на розі двох світів. Як поцілунки на останнім слові. Наче руїни спалених мостів. Покинуті. Заручені стражданням. Така любов прокляттям стала нам. Шепочемо у темряві зізнання, але на ранок - кожен собі сам. Поранені. Смертельно. Прямо в груди. Єдиною стрілою на обох. Ми демони з тобою. Ми не люди. Бо сам Диявол вигадав любов. Розірвані. Розділені стіною. Розіп'яті на грішному хресті. Ми одинокі. Але ти зі мною. Ми разом. Та нажаль - на самоті.
16
17
262