Це
Я під замком,
Я впала й не встаю,
Я не чекаю і не змушую чекати.
Я відчуваю душу не свою.
Я так і не навчилася літати.
У когось страх,
У когось невпопадність,
Хтось терпить біль,
Хтось просто так живе.
Із цього висновок один- повчальнісьть.
Живи, допоки корабель пливе.
Хтось каже «Гоп!», а сам не перескочив.
Хтось просто мре, нейронами лоскоче.
А хтось іде і рушить гори солі,
Об свої рани витираючи долоні.
А хтось стоїть, і просто не тікає,
Від цього світу милостині жде.
Хай не пече, хай трохи почекає...
Не зачіпає зморене плече.
А час іде, мина людські вокзали,
Ллє бруд і сміх, жбурляє в рот печалі.
Я ще живу,
І буду далі жити,
Я маю ціль,
Я мушу це звершити!
2018-04-22 07:05:42
7
2