Це

Валерія Долінос

Я під замком, Я впала й не встаю, Я не чекаю і не змушую чекати. Я відчуваю душу не свою. Я так і не навчилася літати. У когось страх, У когось невпопадність, Хтось терпить біль, Хтось просто так живе. Із цього висновок один- повчальнісьть. Живи, допоки корабель пливе. Хтось каже «Гоп!», а сам не перескочив. Хтось просто мре, нейронами лоскоче. А хтось іде і рушить гори солі, Об свої рани витираючи долоні. А хтось стоїть, і просто не тікає, Від цього світу милостині жде. Хай не пече, хай трохи почекає... Не зачіпає зморене плече. А час іде, мина людські вокзали, Ллє бруд і сміх, жбурляє в рот печалі. Я ще живу, І буду далі жити, Я маю ціль, Я мушу це звершити!

2018-04-22 07:05:42

7

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Артемій Нахімовский

Дуже гарний вірш, один з найкращих

Відповісти

2018-04-22 07:22:02

1

Валерія Долінос

@Артемій Нахімовский , дякую!)

Відповісти

2018-04-22 09:05:56

Подобається

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4613

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3251