Хай

Валерія Долінос

Ми всі живем і всі женемо час, Усі проблеми холодом повиті, А він біжить і залишає нас, Не знаючи душі гниле коріння, А за вікном сніги, ідуть, ідуть, ідуть... Сніги не йдуть вони летять, злітають, Вони новини гарні нам несуть, І всі надії наші з серця забирають, Неначе до ночей тікають. Горить вогонь, тече німа вода, І ми живемо, догораєм, танем. Нехай же світлим стелиться життя, Поки вуглина в серці дотліває.

2018-03-02 15:59:12

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Егор Таранин

Гарно))👍👍

Відповісти

2018-03-05 19:29:59

Валерія Долінос

@Егор Таранин дякую)

Відповісти

2018-03-06 18:54:24

Інші вірші поета

Ми не самі Чекала Дощ Ми сильні всі

Інші поети

mystic_eternity

@mystic_eternity

Ren

@Panda_4010

Cherish John

@bluepixie

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6683

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2948