З контексту

Валерія Долінос

/.... а що ж тоді мені робити? Що далі? Куди тікати від жовтезни безкраїх бульварів, від цих спалахів...? Куди йти? За яким рогом той жовтий дім? Де побачать в мені не дешеву копію, а оригінал..? Коли добрела до краю, і намагаєшся знайти хоч якусь точку дотику-всі просто зникають... А чому ж ви дивились на мене коли я цвіла? Хто пише ці сценарії? До біса драму! Куди йти далі?! Як жити? Він помер! Помер, а потім воскрес.../

2018-10-22 18:18:25

Інші вірші поета

Ми сильні всі Не мерзну Подаруй мені День

Інші поети

Аня

@Ann_000

Janocska

@Janocska

Вікторія Яковчук

@viki_writer

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

4285

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

13084