ГЕНРІ КРАДІЄЦЬ СЕНСУ | ЗЕЛЕНИЙ ФЛОМАСТЕР
Жив був один маленький малювник. Йому не було де сховатися від осіннього холоду і смутку - тому він намалював в своєму альбомі зеленим фломастером сад. Це був звичайний сад, без всяких чарівництв - в ньому була фарфорова кішка, в ньому була іржава калитка, в ньому були рожеві маки... І все це було намальовано зеленим фломастером. Синє небо, граючеся з сонцем в ласку, хмарки - такі біленькі та пухнасті, немов зі снів барашки. В цьому саду було багато квітів, абсолютно не красивих і бездарно намальованих - малювник не дуже любив промальовувати деталі. До того ж, зелений фломастер трохи засох, прийшлось змочувати у воді...
За іржавим забором була собака, постійно лаюча, побачучи сонце. Вона думала, що це велосипед - і сонце на малюнку, насправді було схоже на велосипед. Малювник малював сонце осінню, і погано пам'ятав, як воно виглядає. Зато, він пам'ятав як виглядає велосипед - бо їздив ним на почту продавати свої нікому не потрібні листівки...
В тому саду було багато комах - бджол, мух, комарів, стрекоз, і навіть, коників-стрибунців. Малювник дуже не любив комах. Саме тому він намалював їх в своєму садку якнайбільше - щоб життя цукром не здавалось. Що це за життя, що цукор? Отож.
Особливо малювник не любив і боявся комарів - і він їх намалював цілою зграєю у дуплі старой яблуні. Він намалював їх злими і маленькими - бо маленький малювник завжди малював тільки правду, і ніяк інакше.
Він також намалював бджол - їх він теж не дуже любив, тому фломастер змочувати в воді не став. Бджоли оселялися на квітах, гуділи при променях сонця - їм теж здавалося сонце трохи дивним. Але ж - диваки роблять цей світ чудовим, чи не так?
Малювник намалював за парканом котів-незнайомців, дивних сусідів - але все це за парканом, там, щоб лист пустим не залишався... Сад зеленим фломастером вийшов чудовим. В ньому був і зелений, і фломастепність, і яблуні, і квіти, і фарфоррова кішка, і рожеві маки, і дивне сонце - і головне, ніякого чарівництва і брехні. Тільки трохи дитинства та забутої філософії душі...
Малювник, закінчивши малювати свій сад, відкрив іржаву калитку. Та лише тихо скрипнула, спам'ятавши минулі роки. Сонце посміхнулося - трохи по велосипедному. Малювник пішов кам'яною дорожкої, відчуваючи нерівність почуттів і доторкнень літа - і це радісно турбувало його серце. Ніякой осені. Тільки літо. Трохи прохолодне - тому він не став стіягувати светр. Кішка виглянула з трави, загадково по фарфорному посміхнувшись. Ох уж ці кішки - як то кажуть, жінки. Фарфоровість сховалась в зелені трав. Малювник пішов далі садком, і вийшов на маленьку поляну, оточену яблунями і квітами. За парканом залаяв пес. Смішний. Небо схилилося синім птахом над малювником, торкаючись його плеч. Хмари ласкали його голову. Рожеві маки потягнулися до долонеї, як коти мурликаючи і гладючись. Тут було повно зелені, комашок, яблунь, і промінів сонця. "Який чудовий сад. Як намальований." - подумав малювник. Він вдохнув глибоко, раскинув руки - в голові заграла давно забута пісня, сонце потрапило в легені, проганяючи спогади про осінь, біль, якісь там кохання і жорстокість тиші. Все це було так добре і чудово - як будто намальоване зеленим фломастером.
За іржавим забором була собака, постійно лаюча, побачучи сонце. Вона думала, що це велосипед - і сонце на малюнку, насправді було схоже на велосипед. Малювник малював сонце осінню, і погано пам'ятав, як воно виглядає. Зато, він пам'ятав як виглядає велосипед - бо їздив ним на почту продавати свої нікому не потрібні листівки...
В тому саду було багато комах - бджол, мух, комарів, стрекоз, і навіть, коників-стрибунців. Малювник дуже не любив комах. Саме тому він намалював їх в своєму садку якнайбільше - щоб життя цукром не здавалось. Що це за життя, що цукор? Отож.
Особливо малювник не любив і боявся комарів - і він їх намалював цілою зграєю у дуплі старой яблуні. Він намалював їх злими і маленькими - бо маленький малювник завжди малював тільки правду, і ніяк інакше.
Він також намалював бджол - їх він теж не дуже любив, тому фломастер змочувати в воді не став. Бджоли оселялися на квітах, гуділи при променях сонця - їм теж здавалося сонце трохи дивним. Але ж - диваки роблять цей світ чудовим, чи не так?
Малювник намалював за парканом котів-незнайомців, дивних сусідів - але все це за парканом, там, щоб лист пустим не залишався... Сад зеленим фломастером вийшов чудовим. В ньому був і зелений, і фломастепність, і яблуні, і квіти, і фарфоррова кішка, і рожеві маки, і дивне сонце - і головне, ніякого чарівництва і брехні. Тільки трохи дитинства та забутої філософії душі...
Малювник, закінчивши малювати свій сад, відкрив іржаву калитку. Та лише тихо скрипнула, спам'ятавши минулі роки. Сонце посміхнулося - трохи по велосипедному. Малювник пішов кам'яною дорожкої, відчуваючи нерівність почуттів і доторкнень літа - і це радісно турбувало його серце. Ніякой осені. Тільки літо. Трохи прохолодне - тому він не став стіягувати светр. Кішка виглянула з трави, загадково по фарфорному посміхнувшись. Ох уж ці кішки - як то кажуть, жінки. Фарфоровість сховалась в зелені трав. Малювник пішов далі садком, і вийшов на маленьку поляну, оточену яблунями і квітами. За парканом залаяв пес. Смішний. Небо схилилося синім птахом над малювником, торкаючись його плеч. Хмари ласкали його голову. Рожеві маки потягнулися до долонеї, як коти мурликаючи і гладючись. Тут було повно зелені, комашок, яблунь, і промінів сонця. "Який чудовий сад. Як намальований." - подумав малювник. Він вдохнув глибоко, раскинув руки - в голові заграла давно забута пісня, сонце потрапило в легені, проганяючи спогади про осінь, біль, якісь там кохання і жорстокість тиші. Все це було так добре і чудово - як будто намальоване зеленим фломастером.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(4)
ГЕНРІ КРАДІЄЦЬ СЕНСУ | ЗЕЛЕНИЙ ФЛОМАСТЕР
@Ірина Велика дякую)
Відповісти
2023-10-07 12:23:26
1
ГЕНРІ КРАДІЄЦЬ СЕНСУ | ЗЕЛЕНИЙ ФЛОМАСТЕР
Картинка вималйовується дійсно гарна і приємна. Багато цікавих деталей і порівнянь. Добре описали місце, аж хочеться там побувати разом з цим маленьким малювником. Тільки-но я б заміняла слово "було" на щось інше. Наприклад, стояли, знаходились... Або ж взагалі прибрала десь. Декілька тавтологій на мій розсуд. А так все було чудово 👌. Сподіваюсь, почитати інші ваші роботи
Відповісти
2023-10-08 10:19:38
3
ГЕНРІ КРАДІЄЦЬ СЕНСУ | ЗЕЛЕНИЙ ФЛОМАСТЕР
У творі прослідковується неординарний підхід до виконання завдання, тобто напрацьовується впізнаваний стиль автора.🤝
Як читачу, місцевість важко уявити, можливо через те, що у тексті більше прописані самі дії чи то малювника, чи то собаки, хвіртки (калитки) та інших персонажів.🤔
На мою думку, у такому завданні краще було б одразу "закинути" читача у невідоме йому місце, а ніж починати з "жили – були".🌝
Щодо якості самого тексту, про купу розгалужень дієслова "бути" вже зазначили (це доречі також більше все ж таки про дії в оповіданні недостатньо високого рівня, а ніж про опис оточення), те саме стосується малювника малює, намальованих, промальовувати (також акцентує дію; цікавий факт: малювник не любить працювати над деталями квітів, але зграя комарів – справа інша😄). Ще варто працювати над володінням слова, бо зустрічаються невірно вживання, або не вірне узгодження; це напрацьовується, проте наразі значно знижує якість тексту.
Вцілому, задум цікавий, є гарні порівняння (особливо мило вийшло про хмари)✨
Бажаю наснаги та часу для натхнення! 💜
Відповісти
2023-10-11 15:42:31
2