ІРИНА ВЕЛИКА I ДОРОГА
Люблю дорогу. Завжди любила. Не має значення, куди саме треба їхати. Нема значення - до кого. Головне - проміжок часу і простору, який завжди - невідомість. Це відчуття перетворилося у ствердження після того, як я прочитала у Джона Рональда Руела Толкина, у "Хранителях Персня" : "... варто ступити на дорогу і, якщо даси волю ногам, невідомо куди тебе занесе…".
Навіть, звичний і знайомий маршрут ніколи не повторюється. Завжди щось, хоч трішечки, але - інше. Тільки треба бути готовим все помітити, нічого не пропустити. Дорога вимагає уважності. Вона відволікає від поганих думок і заспокоює. Дорога втомлює, але збагачує досвідом і враженнями.
Вона примушує перетинатися з людьми. Вчить спілкуватися і взаємодіяти з ними. Де б не пролягала дорога: чи-то селом, чи-то містом, між містами, чи лісом - її проклали люди. Для людей, які живуть навколо. І дорога завжди веде до них. І вона ніколи не закінчується.
Може початися сучасною автострадою і перетворитися на забуту незручну грунтову, майже стежку, між полями, яка знову виведе на комфортну трасу.
Вона, як життя. Різноманітна. Дорога сповнює очікуваннями і новизною. На відміну від будь-якого певного місця, яке стає улюбленим завдяки приємним спогадам. Затишний куточок у густому лісі, чи прохолодна річка, що м'якими брижами просочується крізь осоку. Теплий морський пісок, який не встигає охолодитися пінними хвилями, чи солодка задуха соняшникового поля. Зручна лавка у парку або тінисті алеї під розлогими деревами у сквері. У кожного є таке місце, де уява повертає до дорогих людей або подій, які дбайливо береже наша пам'ять. І ті згадки пов'язують нас з минулим. А дорога, це - зовсім інше. Дорога, це - завжди майбутнє.
Навіть, звичний і знайомий маршрут ніколи не повторюється. Завжди щось, хоч трішечки, але - інше. Тільки треба бути готовим все помітити, нічого не пропустити. Дорога вимагає уважності. Вона відволікає від поганих думок і заспокоює. Дорога втомлює, але збагачує досвідом і враженнями.
Вона примушує перетинатися з людьми. Вчить спілкуватися і взаємодіяти з ними. Де б не пролягала дорога: чи-то селом, чи-то містом, між містами, чи лісом - її проклали люди. Для людей, які живуть навколо. І дорога завжди веде до них. І вона ніколи не закінчується.
Може початися сучасною автострадою і перетворитися на забуту незручну грунтову, майже стежку, між полями, яка знову виведе на комфортну трасу.
Вона, як життя. Різноманітна. Дорога сповнює очікуваннями і новизною. На відміну від будь-якого певного місця, яке стає улюбленим завдяки приємним спогадам. Затишний куточок у густому лісі, чи прохолодна річка, що м'якими брижами просочується крізь осоку. Теплий морський пісок, який не встигає охолодитися пінними хвилями, чи солодка задуха соняшникового поля. Зручна лавка у парку або тінисті алеї під розлогими деревами у сквері. У кожного є таке місце, де уява повертає до дорогих людей або подій, які дбайливо береже наша пам'ять. І ті згадки пов'язують нас з минулим. А дорога, це - зовсім інше. Дорога, це - завжди майбутнє.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(4)
ІРИНА ВЕЛИКА I ДОРОГА
Чудово описано ❤️ Коли кудись йду іноді з'являється відчуття, що там мене щось чекає. І я заходжу з дороги на невеличкі стежки.
Відповісти
2023-10-07 10:16:36
2
ІРИНА ВЕЛИКА I ДОРОГА
Філософське. Дуже сподобалось.
Відповісти
2023-10-07 12:24:03
2
ІРИНА ВЕЛИКА I ДОРОГА
О так, Толкін може надихати на подорожі 🌝, а от українські дороги завжди вимагають уважності😄
Текст якісний, гарний та зрозумілий. Особисте враження, робота не зовсім відповідає завданню; у той же час, добре вимальовується картина дорогою, так би мовити. Гадаю через обрану тему мої очікування опису місцевості і не виправдалися, що логічно. Так, у кожного свої вподобання, та чи відповідає текст завданню...питання🤔
Хоч я у протиріччях, думки цікаві✨
Дякую та бажаю успіхів!💜
Відповісти
2023-10-11 15:46:10
2