АННА СТОУН | ГЕЙ СОКОЛИ
Потягнувши за віжки, молодий козак у останній раз подивився на кохану дівчину та поїхав геть.
Вона продовжувала стояти біля воріт, дивлячись, як віддаляється кінь. Від гіркоти розлуки з очей текли сльози.
"Чи побачить вона його знов? Чи буде до неї прихильна доля? Чи повернеться козак до України? До неї ..."
У голові дівчини крутилися сотні думок. Несподівано війна увірвалася у їх маленьке щастя. Марічка довго ще дивилася у далечінь, думаючи про коханого. По синьому безхмарному небі пролетів сокіл.
- Лети мій милий, як той сокіл. Нехай біда оминає тебе стороною.
У далеку країну заніс кінь молодого козака. Серце плакало від розлуки з рідним домом. Не повернеться він більше до дівчини, шепотіло йому сердечко. Не побачить її красивого личка. Скільки б козак не намагався відігнати ці думки, вони не хотіли йти. На війні могло статися все що завгодно.
- Кінь мій вірний. - погладив козак свого бойового товариша по чорній гриві. - Якщо доля мені померти на чужині, віднеси моє тіло до Марічки. Не хочу залишитись у чужій землі.
Зосталися позаду гори, ліси, доли рідної України. Попереду була невідомість. Лиш пісня жайворонка нагадувала йому про далекий дім та буйні води Дніпра.
Вона продовжувала стояти біля воріт, дивлячись, як віддаляється кінь. Від гіркоти розлуки з очей текли сльози.
"Чи побачить вона його знов? Чи буде до неї прихильна доля? Чи повернеться козак до України? До неї ..."
У голові дівчини крутилися сотні думок. Несподівано війна увірвалася у їх маленьке щастя. Марічка довго ще дивилася у далечінь, думаючи про коханого. По синьому безхмарному небі пролетів сокіл.
- Лети мій милий, як той сокіл. Нехай біда оминає тебе стороною.
У далеку країну заніс кінь молодого козака. Серце плакало від розлуки з рідним домом. Не повернеться він більше до дівчини, шепотіло йому сердечко. Не побачить її красивого личка. Скільки б козак не намагався відігнати ці думки, вони не хотіли йти. На війні могло статися все що завгодно.
- Кінь мій вірний. - погладив козак свого бойового товариша по чорній гриві. - Якщо доля мені померти на чужині, віднеси моє тіло до Марічки. Не хочу залишитись у чужій землі.
Зосталися позаду гори, ліси, доли рідної України. Попереду була невідомість. Лиш пісня жайворонка нагадувала йому про далекий дім та буйні води Дніпра.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(1)
АННА СТОУН | ГЕЙ СОКОЛИ
😍Неперевершенно!Трішки смутно стало, але це додає відчуттів читачу!🙂Дякую тобі!
Відповісти
2023-10-27 13:53:56
1