ІРИНА ВЕЛИКА | КОГО ДОБРО НАГРІЄ, ТОЙ ДУРІЄ
У бувальщині чи в казці...
та не зараз, а давно,
все навколо жило в мирі
І доброзичливим було.
Невдячність і Заздрість окремо тулились.
Та, якось разом у лісі зустрілись.
В тіні причаїлись.
Огледілись тихо.
Безшумно ступали.
І шкодити нишком розпочинали
усім, кого між дерев зустрічали.
Бджола і Оса в ту пору дружили.
Як добрі сусідки у злагоді жили.
В теплім дуплі із сім'єю - Бджола.
Оса ж у гнізді між листя гула.
Невдячність і Заздрість
час не втрачали.
З-під тіні дерев спостерігали,
як Бджілка Осу на чай запросила,
як подружку милу зручненько вмостила,
як з радістю щедро її пригостила
духмяним пилком
і медком солоденьким.
Любила Оса такі посиденьки!
Бджілка гостинці осинятам збирала...
Та, раптом, Невдячність Осу обійняла.
А Заздрість їй тихо на вухо занила,
що Бджілці, чомусь завжди більше щастило...
Змарніла Оса.
Пити чай не схотіла.
Забувши гостинці, геть полетіла.
Літо минуло.
Осінь настала.
У злобі діти Оси підростали.
Заздрили хазяйновитій Бджолі.
Мріяли жити у теплім дуплі.
Якось, з-під листя, що золотіло,
розлючені оси роєм злетіли.
Нахабно ввірвавшись в оселю до бджілок,
рушили все, мед крали і пилок.
Жалили оси бджілок без жалю.
Бджілки ж втрачали життя разом з жалом.
Мужньо оселю свою захищали.
Вигнали ос.
Та запам'ятали,
як заздрість
і чорна невдячність Оси
в їхнє дупло біду принесли.
та не зараз, а давно,
все навколо жило в мирі
І доброзичливим було.
Невдячність і Заздрість окремо тулились.
Та, якось разом у лісі зустрілись.
В тіні причаїлись.
Огледілись тихо.
Безшумно ступали.
І шкодити нишком розпочинали
усім, кого між дерев зустрічали.
Бджола і Оса в ту пору дружили.
Як добрі сусідки у злагоді жили.
В теплім дуплі із сім'єю - Бджола.
Оса ж у гнізді між листя гула.
Невдячність і Заздрість
час не втрачали.
З-під тіні дерев спостерігали,
як Бджілка Осу на чай запросила,
як подружку милу зручненько вмостила,
як з радістю щедро її пригостила
духмяним пилком
і медком солоденьким.
Любила Оса такі посиденьки!
Бджілка гостинці осинятам збирала...
Та, раптом, Невдячність Осу обійняла.
А Заздрість їй тихо на вухо занила,
що Бджілці, чомусь завжди більше щастило...
Змарніла Оса.
Пити чай не схотіла.
Забувши гостинці, геть полетіла.
Літо минуло.
Осінь настала.
У злобі діти Оси підростали.
Заздрили хазяйновитій Бджолі.
Мріяли жити у теплім дуплі.
Якось, з-під листя, що золотіло,
розлючені оси роєм злетіли.
Нахабно ввірвавшись в оселю до бджілок,
рушили все, мед крали і пилок.
Жалили оси бджілок без жалю.
Бджілки ж втрачали життя разом з жалом.
Мужньо оселю свою захищали.
Вигнали ос.
Та запам'ятали,
як заздрість
і чорна невдячність Оси
в їхнє дупло біду принесли.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(1)
ІРИНА ВЕЛИКА | КОГО ДОБРО НАГРІЄ, ТОЙ ДУРІЄ
У вас гарно вдалося розкрити прислів'я. Оса не бачила всього того, що робила бджола. Так і люди хочуть мати те, чого не можуть самі зробити. Бо у сусіда завжди краще. Дякую за повчальний твір. Я отримала задоволення від читання)
Відповісти
2023-10-22 08:17:38
1