Книги
Всі
Вірші
Всі
Попіл
Ти залишилась попелом в моєму серці.
Я зібрала спогади про тебе всі.
І ось нарешті, запальничка у руці,
А все, що було — згинуло в вогні.
Мені так стало легко на душі,
Коли цей попіл догірів і стлів.
І всі образи вмить счезли,
Як і посмішки твої.
Я так рада, що забула про все це,
Але, інколи, так болісно кортить:
Згадати фото, що були раніше.
Але то прах, у кутку лежить.
Ти залишилась попелом в моєму серці.
Там не має більш нічого про тебе.
Я дивлюсь на це вже іншими очима,
Жаль, що раніше цього не зробила...
---------------
© Всім людям про яких я хочу забути
7
0
139
Завтра прийде...
Якщо я загину завтра,
Що будеш робити ти?
Надалі гадати чи справді,
Коштувалі нерви ті часи?
Чи будеш корити себе,
За слова, що сказала колись?
Якщо ти помреш завтра,
Квіти на могилу принести?
Одна ракета — змінить життя.
І не тільки моє, можливо.
Сьогодні ти ще живий з рання,
А завтра лежиш вже в могилі.
Якщо помремо ми завтра разом,
Що би ти змінила?
А поки ще не пройшло сьогодні,
То можеш спати щасливо.
4
2
61
Гори, палай!
Гори.
Згори.
Тлій, допоки нічого не залишиться.
Листя більш не має, дуб хитається.
В нього не має більш нічого.
Він голий, не прикритий.
Він горів, а потушити його було нікому.
Блискавка влучила у гілля.
Знищила так багато років.
Він горів так рясно.
Зненацька.
Ніхто не очікував...
А він лише тлів на очах.
В одну мить серед ясного неба.
Палає дуб.
Нікому не треба.
Нехай горить.
Тліє.
Нехай вже догорить!
Нехай знищить все погане, що було.
І більше ніколи не повертається.
Нічого не врятує той дуб.
Ніхто не зможе.
Ні дощ, ні люди.
Дуба не має.
Все попелом покрито.
І він догорає.
4
1
96
