Одна
Десь, була дівчина, така молода,
В душі її кішки роздирали зі дна.
Вона все мовчала, шукала чогось,
Аби бути важливою хоча б для когось.
Вона все мовчала, всі думки в пітьми.
На серці вже важко, доріг не знайти.
І очі заплакані, сльози все їдуть.
Вона все бажала знайти свій путь...
Але всеодно ніяк не приймуть.
Ця дівчина шукала, загублену душу,
Яку роздробили, ногами топтали,
В пісок її скелю, давно вже зламали.
Вона самотня, нікому не нужна.
А щастя своє, знищила руками.
Вона сама. Жила в пітьми.
Емоції свої знищила в вогні.
Вона все питалась, чому всі йдуть?
Чому не тримають її всі тут?
Чому на думки її все одно,
Бо вона для них лише велике дно...
Її почуття, ніхто й не знав.
Вона зарилась в них зі смутком прийняв.
Жаліючись про те, що ніхто не впізнав.
Залишалась самотня, зі своїми котами,
В квартирі одинокій, самотній назавжди.
____
P. S. Тепер вільно можу публікувати все, що накопичилося 😊
2024-02-13 22:20:39
2
0