Завтра прийде...
Берніс Кірк
Якщо я загину завтра, Що будеш робити ти? Надалі гадати чи справді, Коштувалі нерви ті часи? Чи будеш корити себе, За слова, що сказала колись? Якщо ти помреш завтра, Квіти на могилу принести? Одна ракета — змінить життя. І не тільки моє, можливо. Сьогодні ти ще живий з рання, А завтра лежиш вже в могилі. Якщо помремо ми завтра разом, Що би ти змінила? А поки ще не пройшло сьогодні, То можеш спати щасливо.
2023-10-09 18:50:06
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Деміра Рейн
як у моїй улюбленій пісні "я прийду до тебе завтра, навіть якщо завтра вже не прийде"...
Відповісти
2023-10-09 20:17:50
1
Берніс Кірк
@Деміра Рейн гарні строки 😊
Відповісти
2023-10-09 20:48:32
Подобається
Інші вірші поета
Ти не зможеш Одна Попіл Світ рухається далі
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2647
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12205