Берніс
@Berni
Все стало на місця, коли сказала собі — годі...
Вірші
Одна
Десь, була дівчина, така молода, В душі її кішки роздирали зі дна. Вона все мовчала, шукала чогось, Аби бути важливою хоча б для когось. Вона все мовчала, всі думки в пітьми. На серці вже важко, доріг не знайти. І очі заплакані, сльози все їдуть. Вона все бажала знайти свій путь... Але всеодно ніяк не приймуть. Ця дівчина шукала, загублену душу, Яку роздробили, ногами топтали, В пісок її скелю, давно вже зламали. Вона самотня, нікому не нужна. А щастя своє, знищила руками. Вона сама. Жила в пітьми. Емоції свої знищила в вогні. Вона все питалась, чому всі йдуть? Чому не тримають її всі тут? Чому на думки її все одно, Бо вона для них лише велике дно... Її почуття, ніхто й не знав. Вона зарилась в них зі смутком прийняв. Жаліючись про те, що ніхто не впізнав. Залишалась самотня, зі своїми котами, В квартирі одинокій, самотній назавжди. ____ P. S. Тепер вільно можу публікувати все, що накопичилося 😊
0
0
2
Попіл
Ти залишилась попелом в моєму серці. Я зібрала спогади про тебе всі. І ось нарешті, запальничка у руці, А все, що було — згинуло в вогні. Мені так стало легко на душі, Коли цей попіл догірів і стлів. І всі образи вмить счезли, Як і посмішки твої. Я так рада, що забула про все це, Але, інколи, так болісно кортить: Згадати фото, що були раніше. Але то прах, у кутку лежить. Ти залишилась попелом в моєму серці. Там не має більш нічого про тебе. Я дивлюсь на це вже іншими очима, Жаль, що раніше цього не зробила... --------------- © Всім людям про яких я хочу забути
7
0
168
Завтра прийде...
Якщо я загину завтра, Що будеш робити ти? Надалі гадати чи справді, Коштувалі нерви ті часи? Чи будеш корити себе, За слова, що сказала колись? Якщо ти помреш завтра, Квіти на могилу принести? Одна ракета — змінить життя. І не тільки моє, можливо. Сьогодні ти ще живий з рання, А завтра лежиш вже в могилі. Якщо помремо ми завтра разом, Що би ти змінила? А поки ще не пройшло сьогодні, То можеш спати щасливо.
4
2
98
Гори, палай!
Гори. Згори. Тлій, допоки нічого не залишиться. Листя більш не має, дуб хитається. В нього не має більш нічого. Він голий, не прикритий. Він горів, а потушити його було нікому. Блискавка влучила у гілля. Знищила так багато років. Він горів так рясно. Зненацька. Ніхто не очікував... А він лише тлів на очах. В одну мить серед ясного неба. Палає дуб. Нікому не треба. Нехай горить. Тліє. Нехай вже догорить! Нехай знищить все погане, що було. І більше ніколи не повертається. Нічого не врятує той дуб. Ніхто не зможе. Ні дощ, ні люди. Дуба не має. Все попелом покрито. І він догорає.
4
1
132
Ми
Ми лише маленькі історії у світі. Ніхто не згадає про нас. Життя так швидко плине, На жаль тільки-но в цей час. Колись ми станем старими, Пройдуть тяжкі роки, мабуть Та серце більш нічого не зцілить, Воно помре від крижаної води.
6
0
126
Ти не зможеш
Ти не зможеш зрозуміти мою біль, Не зможеш з нею познайомитись. Не бачив, як ночами сльозами вмиваюся, В голові гортаючи спогади. Ти не зможеш стерти усі почуття, Вони в танці кружляють вічно, І все ще думаю як мені небайдуже, Думки наносять рани вбивчо. Я люблю досі, чи знаєш? Як хочу назад повернутись? Мрію про це кожний вечер, Спогадами катуючись. Ти не зможеш зрозуміти мою біль, Мої крики у темну ніч, Навіть ніколи не намагайся, Бо страхи дивляться в очі.
4
0
61
Пітьма
На серці так багато болю Не знаю куди мені йти На світло подивлюся знову І повернусь до темноти. Мені здається сил немає Йти по тій дорозі до гори Я бачу фініш, але знаю Що не зможу добігти Я так старалась бути тою, Хто знайде вихід в цій пітьмі Але програла я без бою Здалася навіть без війни. Хто я, ти скажи мені Чи зможу знов тобі радіти Чи зможу з тобою говорити Дивитись в очі без глибини? Мені здається я програла Не зможу знову підвестись Хотілось би побачить руку На мене ти лиш подивись.
28
22
873
Нащо... оті сльози?
У сердці моїм горить лиш попіл, Там немає білше нічого. Навіщо живу я? Чому я дихаю? Здається просто марную повітря. Де знайти сили? Чом так гірко? Але на лиці лиш посмішка, прикро. Вона наче кам'яне вугілля, Форми ніколи для когось не змінить. Нащо тоді вночі оті сльози? Якщо нікому вони не потрібні? Коли всередині вже нічого немає, Але люди просто так усе це приймають. Скільки терпіти ті випробування, Що на долю мою випали разом? Я так втомилася, хочется плакати, Але стримую себе, ще трохи. Для кого ті сльозі, якщо поряд немає, Тих, кто колись був з тобою разом?
10
0
364
Надія
Пекельні мрії, про надію Живуть у серці моїм. Дивлюсь на світ очима людства І бачу диких лиш вовків. Колись були ягнатами малі А світ здавався дуже милим, Та загубили дущі ви свої Дивлячись на інших. Мені здавалось, що вони Знайти надію зможуть. Та загубили її у мглі У непроглядному тумані Де вже не видно, хто стоїть, А лиш один ти у обмані.
18
4
522
Не знає
Ми день і ніч гадаємо про майбутнє. Ніхто не знає часа свого. Чи завтра ти помреш, чи через років сто Ніхто не відповість тобі, ніхто. Ти можеш жити в паніці завжди І страху піддавшись — безглуздя творити, Аби було чим себе заняти, Щоб не думати про смерть, її відганяти. Ми мріємо про час, коли не будуть всі хворіти. А наші рідні житимуть завжди. Та чи настане той час завтра, ти, мені скажи? Сьогодні теж потрібно жити! Навколо тебе так людей багато І замість того, щоб їх покидати, Зроби лиш крок на зустріч, дай пораду, Аби ніхто не диктував кого жбурляти. Ми люди чи істоті, котрі живуть? Вирішуй сам, ким хочеш бути! Чи завтра ти помреш, чи через років сто Ніхто не відповість тобі, ніхто. __________ "Ми усі люди з вами, то ж не забувайте про це!" — з повагою, ваша Берні.
19
2
714
Минуле
Чи є сенс у минулому? Дивитись на ті фотографії у Google? Згадувати щасливі моменти, Які вже ніхто не поверне? Чи є шанс на посмішку? Коли всередині криваві чорнила, Розносять біль по венах, Нагадуючи про минуле? Чи треба мені представляти, Що колись ми знов будемо разом? Чи забути назавжди моменти, Які покинули наші серця? І все просто смішно до спазмів, І криваві сліди на дорогах, Нагадують нам про життя наше, Яке ніколи не стерти.
6
0
148