Гори, палай!

Берніс Кірк

Гори. Згори. Тлій, допоки нічого не залишиться. Листя більш не має, дуб хитається. В нього не має більш нічого. Він голий, не прикритий. Він горів, а потушити його було нікому. Блискавка влучила у гілля. Знищила так багато років. Він горів так рясно. Зненацька. Ніхто не очікував... А він лише тлів на очах. В одну мить серед ясного неба. Палає дуб. Нікому не треба. Нехай горить. Тліє. Нехай вже догорить! Нехай знищить все погане, що було. І більше ніколи не повертається. Нічого не врятує той дуб. Ніхто не зможе. Ні дощ, ні люди. Дуба не має. Все попелом покрито. І він догорає.

2023-09-28 23:01:42

5

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Міріам Міест

Відчутна самотність і відкинутість ліричного героя. Слова вірша потрібно не просто читати, їх варто уявляти, як горить, пече, отруює димом і без того палаючу плоть. Це важкий стан...

Відповісти

2023-09-29 04:31:20

2

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5465

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

53

39

2286