Гори, палай!
Берніс Кірк
Гори. Згори. Тлій, допоки нічого не залишиться. Листя більш не має, дуб хитається. В нього не має більш нічого. Він голий, не прикритий. Він горів, а потушити його було нікому. Блискавка влучила у гілля. Знищила так багато років. Він горів так рясно. Зненацька. Ніхто не очікував... А він лише тлів на очах. В одну мить серед ясного неба. Палає дуб. Нікому не треба. Нехай горить. Тліє. Нехай вже догорить! Нехай знищить все погане, що було. І більше ніколи не повертається. Нічого не врятує той дуб. Ніхто не зможе. Ні дощ, ні люди. Дуба не має. Все попелом покрито. І він догорає.
2023-09-28 23:01:42
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Міріам Міест
Відчутна самотність і відкинутість ліричного героя. Слова вірша потрібно не просто читати, їх варто уявляти, як горить, пече, отруює димом і без того палаючу плоть. Це важкий стан...
Відповісти
2023-09-29 04:31:20
2
Інші вірші поета
Одна Ти не зможеш Нащо... оті сльози? Не знає
Інші поети
papa emmanuel
@papa_emmanuel
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2417
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1438