Гори, палай!
Берніс Кірк
Гори. Згори. Тлій, допоки нічого не залишиться. Листя більш не має, дуб хитається. В нього не має більш нічого. Він голий, не прикритий. Він горів, а потушити його було нікому. Блискавка влучила у гілля. Знищила так багато років. Він горів так рясно. Зненацька. Ніхто не очікував... А він лише тлів на очах. В одну мить серед ясного неба. Палає дуб. Нікому не треба. Нехай горить. Тліє. Нехай вже догорить! Нехай знищить все погане, що було. І більше ніколи не повертається. Нічого не врятує той дуб. Ніхто не зможе. Ні дощ, ні люди. Дуба не має. Все попелом покрито. І він догорає.
2023-09-28 23:01:42
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Міріам Міест
Відчутна самотність і відкинутість ліричного героя. Слова вірша потрібно не просто читати, їх варто уявляти, як горить, пече, отруює димом і без того палаючу плоть. Це важкий стан...
Відповісти
2023-09-29 04:31:20
2
Інші вірші поета
Надія Ми Завтра прийде... Ти не зможеш
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3150
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1929