Честер Фінч
@Chester_Finch
Митець, поет, письменник, та і просто хороша людина ❤️
Блог Всі
Блог#1
Думки вголос, Особисте
3
303
Особисте
5
3
252
Питання, Потрібна допомога
3
1
326
Книги Всі
Вірші Всі
Дід
Що вважати роки минулі, Порахую, сенс який? Ні вже, для мене чужі вони, Заросли давно травою, Як бур'ян серед степів. Ну, а мені, ще живеться, Не втомився, хоч і дід. Якщо хтось сміється, Посміхнуся йому і я. Я не маю ні образ, ні зла Доброта - моя жива. Все змінюється з роками, Став вже зовсім сивий я Але зрозумійте це самі, Що в душі я молодий. Ні вже, для мене час чужий, Порахую, сенс який? Що шкодувати роки минулі, Поросли давно травою… У книжках знаходжу спокій.
0
0
106
Вітер Змін
Ходжу серед домів високих, Шукаю правди й забуття, І у одвічній цій дорозі, Не бачу ні початку, ні кінця. У книгах все черпаю знань, І відголоски дум нічних, Все не дають мені заснути. Ці роздуми безкрайні й недосяжні, Для мене стали - як спогади дитинства, Які я все пригадую щодня. На вулиці я чую шум прибою, А вдома запах квітів гірських, Замріяний, спокійний, і тривожний Сиджу в кімнаті зруйнованих надій. Я пригадав забуті візерунки, Картини щастя, радості, журби І поряд вже зі мною, добрі тіні Які вже знають, хто я є такий... Але життя - лише ілюзія, та марево Жорсткої доби... Я так бажаю вже, прокинутись раптово Не бачачи ні сліз, ні боротьби, Ходити алеями сакур, не думати А що я не зробив? Для чого все це? Невже на це, я заслужив? Бажаю легко дихати, не кашляючи від болю, Кохати, вірити, і жити мирно на землі, Я вірю що все це ненадовго, Й подує в сторону мою, цей вітер змін.
0
0
89
Ночі в Одного V2
Вбиваючи себе щоночі, Я намагався втекти від себе геть, Але знову був невиразний мій почерк Я перебігав це життя, До останніх дверей. Втомився від побуту, бетонні стіни, І біла кімната Говорю дуже багато, але знаю Мовчання – моя чиста правда. Намагався знайти вихід із темряви Своїх власних думок, Але тільки все глибше падав На дно цієї безодні. Шукав у непроглядній темряві, Хоч крихту надії На світле майбутнє, сім'ю, Дітей, кохану дружину, Але на жаль розумів, Все це залишається мрією.. Сам опускався в криницю Своїх почуттів та емоцій Там знаходив закопані трупи, Під снігом сторічним, лежать вони досі.
0
0
60